Орфографія
На сайте
Сейчас 32 гостей онлайн
Наши RSS ленты
Новости сайта
Рефераты

Написання прислівників разом, окремо та через дефіс

Написання прислівників разом, окремо та через дефіс

Разом пишуться:

1. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, від­те­пер, донині, дотепер, забагато, надалі, за­до­в­го, занадто, навічно, набагато, отак, на­до­в­го, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, не­га­разд, невтямки, отам, підтюпцем, по­всю­ди, подекуди, позаторік, потроху, утричі, як­най­кра­ще.
Примітка. Від подібних прислівників слід від­рі­з­ня­ти сполучення прийменників із не­змі­ню­ва­ни­ми словами, вживаними в значенні імен­ни­ків. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на потім (не від­кла­дай­те цього на завтра, на потім), за багато, на багато (порівняйте: забагато гуляєш і за ба­га­то років уперше приїхав; стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч.
2. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісті, без­пе­ре­с­та­н­ку, вбік, ввечері, вволю, вголос, вгорі, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, внизу, впам’ятку, вперед, впереміж, впе­ре­міш, вплач, впору, враз, вранці, врешті, врівень, вряд, вро­з­кид, врозсип, всередині, вслід, всмак, доверху, довіку, доволі, догори, додому, до­ни­зу, до­ще­н­ту, заміж, заочі, за північ, зараз, за­ра­ні, за­сві­т­ла, збоку, звіку, згори, ззаду, зни­зу, зразу, зранку, зрання, зроду, набік, на­верх, наверху, навиліт, навідліг, навідріз, набік, наверх, на­ве­р­ху, навиліт, навідліг, навідріз, навіч, над­ве­чір, надворі, назад, назахват, на­здо­гад, на­зу­стріч, нараз, наостанок, на­па­м’ять, на­пе­ре­ва­ги, наперед, нарівні, напереріз, на­пів­до­ро­зі, напоказ, наполовину, насилу, на­при­клад, напролом, наспід, наспіх, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опліч, по­біч, по­бли­зу, повік, позаду, поруч, поряд, по­се­ре­ди­ні, спе­ре­ду, убік, убрід, уголос, угорі, угору, удень, украй, укупі, улад, уплач, упо­пе­рек, упору, ура­н­ці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, усередині, услід, усмак, ушир.
3. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) при­кме­т­ни­ком: віддавна, вкрай, востаннє, вручну, догола, допізна, замолоду, заново, звисока, зле­г­ка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, на­рі­з­но, нашвидку, помалу, помаленьку, по­ти­хе­нь­ку, сповна, спроста, сп’яну.
4. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вче­т­ве­ро; вперше, вдруге, втретє; надвоє, на­троє, начетверо; удвох, утрьох; учотирьох; водно, заодно, поодинці, спершу.
5. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому, але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків.
6. Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, вподовж, завбільшки, за­вгли­б­ш­ки, завдовжки, завчасу, завширшки, зна­дво­ру, навздогін, навзнак, навсидьки, на­вко­ло, навкруги, навкулачки, навмисне, на­впа­ки, навперейми, навприсядки, навпростець, на­вряд, навскач, навскіс, навкоси, на­вспра­в­ж­ки, навстіж, навтікача, наздогін, наосліп, на­по­го­то­ві, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба.

7. Складні прислівники, утворені з кількох ос­нов (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, на­тще­се­р­це, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, по­вся­к­час, праворуч, привселюдно, самохіть, стрі­м­го­лов, тимчасово, чимдуж, чимраз.
8. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітрохи, аніяк; дедалі, деколи, деінде; чи­ма­ло; щовечора, щогодини, щодня, щоденно, що­мі­ся­ця, щомога, щонайдовше, що­най­кра­ще, щонайменше, щоночі, щоправда, щораз, що­ра­зу, щороку, щосили, щохвилини (але: да­р­ма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); яко­мо­га, якраз, якнайбільше, якнайдужче, як­най­до­в­­ше та под.
Примітка. Слід відрізняти прислівники, скла­де­ні з прийменників або часток і різних частин мови, від при­йменників або часток та імен­ни­ків, при­кметників тощо, коли останні збе­рі­га­ють у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо.
Порівняйте:
Він повернув убік. — Ударив у бік.
Спочатку це не було ясно. — З початку роз­мо­ви вони зрозуміли вашу думку.
Прочитай вірш напам’ять. — На пам’ять він по­да­ру­вав мені книжку.
Всередині щось дуже заболіло. — Це правило шукай в середині розділу.
Зауважую вам востаннє. — Вони постукали в остан­нє вікно.
Ми чуємо це вперше. — Зайдемо в перше село.
У нас чимало є досягнень. — Чи мало вам до­по­ма­га­ли?
Ми теж виступали на зборах. — Він говорив те ж, що і я.
Якось воно уже буде. — Як ось і Марко на по­ріг.

 

Окремо пишуться:

1. Прислівникові сполуки, що складаються з при­й­ме­н­ни­ка та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним імен­ни­ком можливе означення до цього іменника (при­кме­т­ник, займенник, числівник): без ві­до­ма, без кінця, без краю, без ліку, без сліду, без сумніву, без упину, в нагороду, в позику, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до краю, до ладу, до лиха, до міри, до пари, до по­ба­чен­ня, до речі, до сих пір, до смерті, до сьогодні, за кордон, за рахунок, з-за кордону, з краю вкрай, з розгону, на бігу, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на віку, на диво, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на по­ру­ки, на радість, на світанку, на славу, на сміх, на ходу, на щастя, під боком, під силу, по за­ко­ну, по суті, по черзі, у вигляді.
2. Словосполуки, що мають значення при­слі­в­ни­ків і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) або двох прийменників: від ра­н­ку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу.
3. Словосполуки, які в реченні виконують фу­н­к­ції прислівника та складаються з уз­го­джу­ва­но­го прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня, таким чи­ном, темної ночі, тим разом, тим часом.
4. Прислівники, утворені сполученням при­й­ме­н­ни­ка з повним прикметником чоловічого (се­ре­д­ньо­го) роду: в основному, вці­ло­му.
5. Прислівники, утворені сполученням при­й­ме­н­ни­ка по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.

Пишуться через дефіс:

1. Складні прислівники, утворені від при­кмет­ни­ків і займенників за допомогою при­й­ме­н­ни­ка по та закінчення -ому або ()и: по-ба­ть­ків­сь­ко­му, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-нашому, по-своєму, по-укра­ї­н­сь­ко­му, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-українськи; також по-латині.
Примітка. У прислівниках цього типу, утво­ре­них від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-:
по-де­мо­кра­тичному.
2. Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє.
3. Неозначені складні прислівники з частками будь?, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, ка­з­на-де, казна-коли, коли-будь, коли-не­будь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хто­з­на-як, як-не­будь.
4. Складні прислівники, утворені з двох при­слі­в­ни­ків: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так та ін.
5. Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі слу­ж­бо­ви­ми словами між ними:
будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

 

Добавить в соц.закладку


Пошук по сайту
Реклама