На сайте
Сейчас 43 гостей онлайн
Наши RSS ленты
Новости сайта
Рефераты

Складне речення

Складне речення

Складне речення — це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень.
Складні речення поділяють на складні без­спо­лу­ч­ни­ко­ві, складні сполучникові (скла­д­но­су­ря­д­ні, складнопідрядні) і складні з різними ви­да­ми зв’язку.
Складносурядне речення — це склад­не речення, що складається з рівноправних частин.

Розділові знаки у складносурядних реченнях

Прості речення як частини складносурядних, з’єд­на­ні сполучниками і(й), та, а, але, проте, од­нак, зате, не те, або, чи ні ... ні, то ... то, не то ... не то та ін. розділяються комами:
Чорнява його голівонька була закустрана, очі за­спа­ні, зате молоде личко пашіло здоров’ям, грало краскою. (Мирн.)
Кома не ставиться:
1. Між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з’єднаними спо­лу­ч­ни­ком і(й):
Коли відбудеться лекція і хто її буде читати?
Як пишно цвітуть каштани і який гарний Київ у цей час!
2. Між двома безособовими реченнями за умови, коли присудки цілком однорідні за зна­чен­ням:
Сумно й глухо! (Мирн.)
3. Між двома сурядними реченнями, коли вони мають спільний член, що стосується обох про­с­тих речень, або спільне підрядне речення:
На селі хутенько, як сонечко закотилось, по­мо­в­к­ли голоси і рух усякий замер. (М.В.)
Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще ду­ж­че зігнулася. (Головко)
4. Якщо частини складносурядного речення дуже поширені, або мають уже всередині свої роз­ді­ло­ві знаки, або автор хоче підкреслити їх са­мо­стій­ність, або далекі за змістом, то замість коми ставиться крапка з комою:
Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий не­смак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання. (Л. Укр.)
5. Якщо сурядні речення, з’єднані сполучником і(й), та(і) та й, виражають швидку або не­спо­ді­ва­ну зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире:
Сонце зійшло — і враз над Києвом занялося ре­ви­ще гудків. (См.)

Складнопідрядне речення — це складне речення, що складається із залеж­них одна від одної частин.

Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

Кома ставиться:
1. Підрядне речення відокремлюється від го­ло­вно­го комами:
Що за літо заробить Мотря, те за зиму і про­жи­вуть. (Мирн.)
2. Якщо підрядне речення стоїть після головного й з’єднується з ним складеними спо­лу­ч­ни­ка­ми підрядності тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, в міру того як, з тих пір як, подібно до того як, так що, то кома ставиться або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз. Місце коми ви­зна­ча­єть­ся змістом речення:
Довго співали дівчата, довго гуляли хлоп­ці, не­зва­жа­ю­чи на те що другого дня треба було рано вставати. (Н.-Лев.)
Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці не­зва­жа­ю­чи на те, що другого дня треба було рано вставати.
3. Між однорідними підрядними реченнями ста­вить­ся кома так само, як між однорідними членами в простому реченні:
Як не мостився, як не ладнав,
А оберемка не підняв.
(Гл.)
Дітям здавалося, що вже вечір і що зараз при­йде мати. (Вас.)
4. Між однорідними підрядними реченнями, з’єд­на­ни­ми повторюваними сурядними спо­лу­ч­ни­ка­ми, ставиться кома, але перше під­ря­д­не ре­чен­ня від головного комою не ви­ді­ля­єть­ся:
Ішли на берег моря і коли яскраво світило со­н­це, і коли важкі хмари низько пливли над зе­м­лею.

5. Якщо в складнопідрядному реченні збі­га­ють­ся два підрядні сполучники або сполучник су­ря­д­но­с­ті й сполучник підрядності, то кома між ними ста­вить­ся тільки в тому випадку, якщо при ви­лу­чен­ні підрядного речення не ви­ма­га­єть­ся пе­ре­бу­до­ва того речення, від якого за­ле­жить під­ря­д­не:
Це рішення виникло в нього раптово, і він хо­тів його негайно здійснити, ніби не знаючи, що, коли мине хвилина, він не зможе ска­за­ти. (Мик.)
Кома не ставиться:
1. У словосполученнях більш ніж, менш ніж, не раніше ніж, не пізніше ніж і подібних:
Це більш ніж зворушливо.
2. У стійких висловах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або об­ста­ви­ни способу дії, а також у порівняннях фразеологічного типу: руки стали як лід, упав як сніп, полетів як стріла, і приніс скільки зміг, все одно який, байдуже хто та ін.
3. Якщо після головного речення перед спо­луч­ним словом або сполучником підрядності сто­їть частка не або повторюваний сполучник су­ря­д­но­с­ті:
Хотілось би знати не що він казав, а як він ка­зав.
Він уважно розпитував і як себе почуває брат і що він устиг зробити на заводі.
4. Якщо підрядне речення, що стоїть після го­ло­вно­го, складається тільки з одного відносного слова з прийменником чи без нього:
Черниш теж кричав, не пам’ятаючи що. (О. Г.)
Тяжко, важко нудить світом, не знаючи за що. (Шевч.)
5. Підрядні речення, що складаються із стійких словосполучень невідомо хто (де, коли ...), хто завгодно, де попало, (є) над чим працювати тощо:
Парубок обертається на стук і невідомо кому по­гро­жує кулаком. (Ст.)
6. Якщо підрядне речення зі складеним спо­лу­ч­ни­ком підрядності стоїть на першому місці (перед головним), то сполучник комою зви­чай­но не розділяється:
Перед тим як починати передачу — зай­вих по­про­си­ли із студії. (Тич.)
Безсполучникове складне речення — це таке складне речення, частини якого поєднуються без сполучників за допомогою смислових та інтонаційних зв’язків.

 

Розділові знаки в безсполучникових складних реченнях

1. Якщо частини безсполучникового склад­но­го речення виражають одночасність, су­мі­с­ність дій або їх послідовність і тісно зв’я­за­ні між собою за змістом, між ними ста­вить­ся кома:
Вночі несподівано задув північний вітер, небо скоро затяглося хмарами. (О. Г.)
2. Якщо частини безсполучникового речення збе­рі­га­ють певну свою самостійність за змістом, то між ними ставиться крапка з комою:
На порозі стоїть бабуся; навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише; десь-то вода гучить; а високо над усім грає-сіяє вишнє променисте сонеч­ко... (М. В.)
3. Між частинами безсполучникового складного речення ставиться двокрапка. Це буває в та­ких випадках:
• якщо в безсполучниковому складному реченні наступне речення пояснює, розкриває смисл попереднього:
Погаслі вечірні вогні: усі спочивають у сні. (Л. Укр.)
• якщо в першій частині безсполучникового скла­д­но­го речення є слова так, такий, одно та ін., конкретний зміст яких розкривається в другій частині:
Здавна в Кавунівці так повелося: старі дома, а молодь здебільшого на марганцях. (О. Г.)
• між двома реченнями, якщо в першому з них є слова бачити, дивитись, чути, розуміти та ін., які разом з відповідною інтонацією по­пе­­­­ре­д­жа­ють, що далі, у наступному реченні, буде викладено якийсь факт:
Старий присувається до вікна, зазира в се­ре­ди­ну й бачить: у хаті, за столом, сидять го­с­ті — учи­тель та селяни. (Коцюб.)
Якщо в реченнях зазначеного типу немає ха­ра­к­те­р­ної попереджувальної інтонації в кінці пер­шо­го речення, то замість двокрапки ставиться кома або тире: Чула, тріснув тин. (Головко.)А де ж чує — щось по листі шелеснуло, хо­ло­д­ним вітриком дихнуло. (Гл.)
4. Тире в безсполучникових складних реченнях ставиться в таких випадках:
• якщо зміст частини складного речення зі­ста­в­ля­єть­ся або протиставляється: Не вони судили — він судив. (М. Р.)
• якщо в першій частині безсполучникового скла­д­но­го речення вказується час дії, про яку говориться у другій: Зійде сонце — утру сльози, ніхто й не по­ба­чить. (Шевч.)
• якщо в першій частині зазначається умова, при якій відбувається дія дру­гої частини: Треба роздягнутись — роздягнеться, треба сьо­р­ба­ти гарячий чай — сьорбатиме. (О. Г.)
• якщо друга частина безсполучникового скла­д­но­го речення виражає наслідок або висновок із того, про що говориться в попередній ча­с­ти­ні. Звичайно в цих випадках між реченнями можна поставити через це, тому, тоді та ін.: Продержались з тиждень морози — земля за­кля­ла, як кістка. (Мирн.)
• якщо в другій частині безсполучникового скла­д­но­го речення міститься порівняння з тим, про говориться в першій частині: Гляне — холодною водою зіллє. (М. В.)
• якщо друга частина безсполучникового скла­д­но­го речення (приєднувальне речення) по­чи­на­єть­ся словами цей, такий і под.: Ще й разу не бачивши моря, я вже надумався стати неодмінно моряком — то був мій пе­р­ший, дитячий ще, вибір професії. (См.)

Синтаксичний розбір складного речення

1. Тип речення (складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове).
2. Сполучниковий чи безсполучниковий зв’язок, тип сполучників.
3. Види підрядних речень.
4. Характер підрядності (якщо речення скла­д­но­під­ря­д­не з кількома під­ря­д­ними):
• однорідна підрядність;
• неоднорідна підрядність;
• послідовна підрядність.
5. Схема речення.
Тоню охоплює лихоманкове збудження, дріж, трепет, що це вони з Віталиком аж куди до­бу­ли­ся, одні-однісінькі опинились на цьому ос­т­рі­в­ку, як робінзони, де їх оточує химерне за­лі­з­не бескеття. (О. Г.)
Це складне, складнопідрядне речення з кі­ль­ко­ма підрядними. Головне речення (про­чи­ту­єть­ся): Її охоплює лихоманкове збудження, дріж, трепет.
Перше підрядне речення — ...що це вони з Ві­та­ли­ком аж куди добулися, одні-однісінькі опи­ни­лись на цьому острівку — стосується го­ло­вно­го речення в цілому і має причинове під­ря­д­не значення. Сполучник що тут не типовий для приєднання обставинного підрядного при­чи­но­во­го речення.
Друге підрядне речення — де їх оточує хи­ме­р­не залізне бескеття — має подвійну за­ле­ж­ність від головного, бо воно може ко­ор­ди­ну­ва­ти­ся дво­ма питаннями опинилися де? і на острові яко­му?, тобто підрядне речення ні­би­то може бути чи обставинним місця, чи озна­ча­ль­ним; бі­ль­ше граматичних підстав вва­жа­ти його озна­ча­ль­ним, бо дієслово опинилися вимагає свого поширення обставиною на ос­т­ро­ві, а до неї ужито означення — підрядне ре­чен­ня.
Граматична схема речення така:

Речення з послідовною підрядністю.

Синтаксичний розбір складного речення із різними видами зв’язку

1. Тип речення.
2. Частини складного речення.
3. Кожну частину розглянути окремо як просте або складне речення.
4. Схема речення.
Набравши висоту, літак знову почав від­ри­ва­ти­ся від реального світу, хоч і не міг ма­не­в­ру­ва­ти, бо праворуч і ліворуч тяглися білі тра­си по­ві­т­ря­них доріг, а часом виринав на овиді якийсь інший швидкохідний літак. (Ю. Мей­геш)
1. Це речення складносурядне з підрядністю — складається з двох сурядних частин (межа від зіставного сурядного сполучника а: а часом...)
2. Перше сурядне речення за структурою скла­д­не — з двома підрядними у послідовному під­ря­д­но­му зв’язку.
Граматичний аналіз: головне речення — На­бра­в­ши висоту, літак знову почав відриватися від реального світу; перше підряд­не — допустове, дру­ге підрядне — причини.
3. Друге сурядне речення — зіставне, спо­лу­ч­ни­ко­ве, приєднане за допомогою сполучника а; за структурою — просте, двоскладне, по­ши­ре­не, не­ускладнене.

 

Добавить в соц.закладку


Пошук по сайту
Реклама