Гамсун Кнут

Сенс назви твору Кнута Гамсуна «Пан»

XX століття позначилося інтересом до міфу як з боку письменників, так і з боку читачів. Міф завжди вважався глибинною основою людського та історико-культурного буття, а письменники XX століття прагнули по-новому показати давній міф, використати його символьну спрямованість, аби показати його нові грані, що відкриваються у наш час. Одним з таких авторів був Кнут Гамсун - автор роману "Пан".
Чому ж так назвав свій твір письменник? Герой роману лейтенант Глан спершу й сам нагадує цю міфічну істоту. Адже Пан - це бог лісів, отар, пастухів, покровитель природи у давньогрецьких міфах. Він так любив землю, що заради неї покинув Олімп. Так само й Глан жив відлюдником у лісовій сторожці, де його єдиним товаришем був пес Езоп. Цей чоловік був щасливим серед природи, насолоджуючись кожною миттю життя серед пташиного співу у сонячний чи хмарний день. Здається, більш нічого людині й не треба, бо вона сама - джерело радості й смутку.

Детальніше...

 

Переосмислення давньогрецького міфу в романі К. Гамсуна «Пан»

Однією з характерних ознак модернізму, який, починаючи з кінця XIX ст., відігравав домінуючу роль у літературі та мистецтві, було сучасне прочитання античних міфів. Художники та письменники-модерністи часто зверталися до сюжетів культурної скарбниці людства, переосмислюючи їх та відкриваючи в них нові мотиви, співзвучні їхньому часові. Один із кращих романів норвезького письменника Кнута Гамсуна, чия творчість має ранньомодерністський характер, має назву «Пан». За давньогрецькою міфологією, Пан - це бог лісів, полів, отар, син вісника богів Гермеса й німфи Дріопи. Народився в Арпідії, на світ з’явився з козлиними рогами й ногами. Деякий час жив на Олімпі, та олімпійське життя не припало йому до смаку. Він повернувся на землю, де міг стрибати по горах, наче молодий цал, і бачитися з білими стадами, які паслися на запашних лугах. У своїх горах пан почував себе справжнім господарем. Увечері, після полювання, він лягав на березі струмка і грав на дудці. Спів жодного птаха не можна було порівняти з солодким звуком тієї дудки. Коли він грав, з гір збігали примарні німфи й співали або, узявшись за руки, танцювали при місячному сяйві на лісових галявинах.

Детальніше...

 

Жіночі образи в романі Кнута Гамсуна «Пан»

Видатний норвезький письменник Кнут Гамсун був мигцем епічного складу. Він майстерно змальовував складні характери своїх героїв. У зображенні внутрішніх драм особистості, передачі тонких психологічних станів людини, які часто не піддаються логічному аналізові, зміні настроїв персонажів, які іноді важко пояснити, Гамсун досяг високої майстерності, виявив глибоку проникливість і здатність зрозуміти найпотаємніші куточки людського серця. У романі «Пан» письменник яскраво зобразив любовні стосунки головного героя лейтенанта Глана з двома жінками, Едвардою та Євою. Едварда - єдина дочка багатого купця Мапа. Батько душі не чув у своїй двадцятилітній доньці. Едварда мала норовистий характер. Вона тільки удавала, що слухається батька, а насправді робила те, що їй забажається. Будучи свободолюбною натурою, Едварда понад усе цінувала свою незалежність. У всякого, хто намагався на неї вплинути, вона раз і назавжди відбивала охоту робити це. Романтична постать лейтенанта Глана, який відлюдкувато жив у мисливській сторожці, відразу ж привернула увагу дівчини. Вона покохала лейтенанта. Проте для Едварди любов - це боротьба, й вона хоче перемоги в ній, покорити коханого. Тому їхні взаємини з Гланом мають характер любовного поєдинку. Едварда то наближає до себе коханого, то відштовхує його. Навіть у ті миті, коли її душа готова розкритися перед Гланом, щось стримує її. Едварда надто горда й затята, щоб визнавати свою неправоту. Вона шукала пригод, у неї багата фантазія. Едварда жде на принца. Від кохання вона очікує чуда, надзвичайної повноти життя.

Детальніше...

 

Модерністські тенденції у романі К. Гамсуна «Пан»

Імпресіонізм - це напрям у літературі і мистецтві, який відзначається витонченим відтворенням особистісних вражень і спостережень, мінливих миттєвих відчуттів. Сформовується у 70х р. 19 ст. у Франції. Найвидатніші його представники - художники К.Моне, Е. Мане, О.Ренуар, Е.Дега та ін., які основним завданням митця вважали найприродніше зображення зовнішнього світу, витончену передачу власних вражень від предмета або явища, мінливих настроїв. Головним завданням у літературі вважалося вміння передати враження від світу в певний момент через призму суб’єктивного світосприйняття. Це зумовило функціональні та композиційні зміни опису, який став більш епізодичним, фрагментарним.

Детальніше...

 

Сенс назви твору Кнута Гамсуна “Пан”

XX століття позначилося інтересом до міфу як з боку письменників, так і з боку читачів. Міф завжди вважався глибинною основою людського та історико-культурного буття, а письменники XX століття прагнули по-новому показати давній міф, використати його символьну спрямованість, аби показати його нові грані, що відкриваються у наш час. Одним з таких авторів був Кнут Гамсун - автор роману «Пан». Чому ж так назвав свій твір письменник? Герой роману лейтенант Глан спершу й сам нагадує цю міфічну істоту. Адже Пан - це бог лісів, отар, пастухів, покровитель природи у давньогрецьких міфах. Він так любив землю, що заради неї покинув Олімп. Так само й Глан жив відлюдником у лісовій сторожці, де його єдиним товаришем був пес Езоп. Цей чоловік був щасливим серед природи, насолоджуючись кожною миттю життя серед пташиного співу у сонячний чи хмарний день. Здається, більш нічого людині й не треба, бо вона сама - джерело радості й смутку.

Детальніше...

 

Людина — невід’ємна частина природи

Шкільний твір за романом Кнута Гамсуна «Пан» і повістю Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Кнут Гамсун і Михайло Коцюбинський увійшли у світову літературу як тонкі лірики, що вміли передати непомітні порухи людської душі. їх хвилювали проблеми порушення гармонії природи, які вважалися небезпечними не тільки для їхніх сучасників, а й для майбутніх поколінь. З нотаток Коцюбинського до повісті «Тіні забутих предків» видно, які вигадливі образи викликала в нього карпатська природа. Чи не найбільше письменника вражали «гори, які вікують у такій тиші, що чують навіть дихання худоби», а «лице» хмар у високості здавалося йому рухливим. «Зажурені гори вкрила сумна смерека. їх поять сумом тіні од хмар, що все стирають бліду усмішку ца-ринок». Вітри «чешуть кучері» гірських смерек, а сонце мастить їх. У центрі цієї природи - людина - «здорова, як гірське повітря, легка, як потік у своєму бігу».

Детальніше...

 

Проблеми любові та могутніх сил природи в романі Кнута Гамсуна «Пан»

Справжнім феноменом літератури XX століття стала творчість норвезького письменника Кнута Гамсуна. Майстер психологічного аналізу, тонкий лірик, він умів передати ледве помітні порухи людської душі. На його думку, розрив духовних зв’язків між людьми, порушення гармонії природи, як наслідки жорстокості цивілізації, були небезпечні не тільки для його сучасників, а й для майбутніх поколінь. Письменник вважав, що почуття і переживання - це «особливе повітря, яким дихає кожна епоха», і важливо, щоб воно залишилося сповненим ароматів трав і дерев, а не гіркого присмаку цивілізації. Саме ці думки знайшли своє втілення в романі «Пан». Заглиблюючись у світ людських переживань, Кнут Гамсун показує кохання на тлі чудової північної природи, яка мала б стати взірцем гармонії та досконалості, якби ж то люди прислухалися до голосу розуму. Неодноразово підкреслюючи те, що людина - невід’ємна частина природи, автор закликає підкорятися її законам, не порушувати гармонію навколишнього світу.

Детальніше...

 

Сенс назви твору Кнута Гамсуна “Пан”

XX століття позначилося інтересом до міфу як з боку письменників, так і з боку читачів. Міф завжди вважався глибинною основою людського та історико-культурного буття, а письменники XX століття прагнули по-новому показати давній міф, використати його символьну спрямованість, аби показати його нові грані, що відкриваються у наш час. Одним з таких авторів був Кнут Гамсун - автор роману «Пан». Чому ж так назвав свій твір письменник? Герой роману лейтенант Глан спершу й сам нагадує цю міфічну істоту. Адже Пан - це бог лісів, отар, пастухів, покровитель природи у давньогрецьких міфах. Він так любив землю, що заради неї покинув Олімп. Так само й Глан жив відлюдником у лісовій сторожці, де його єдиним товаришем був пес Езоп. Цей чоловік був щасливим серед природи, насолоджуючись кожною миттю життя серед пташиного співу у сонячний чи хмарний день. Здається, більш нічого людині й не треба, бо вона сама - джерело радості й смутку.

Детальніше...

 

Кохання та природа в творі Кнута Гамсуна «Пан»

Роман Кнута Гамсуна "Пан" започаткував психологічну течію в норвезькій прозі. В основі сюжету цього твору - показ кохання на фоні природи, яка повинна служити прикладом гармонії. Однак, на думку письменника, люди не хочуть прислуховуватись до голосу природи та свого розуму, тому самі порушують стосунки між собою.
Роман складний за своєю проблематикою, він розкриває філософські та морально-естетичні проблеми, такі, як сенс людського існування, сутність справжнього щастя, стосунки людини і природи.
Головний герой роману - лейтенант Томас Глан, який жив на півночі Норвегії у 1955 році в будинку біля моря. Головне в його житті - злиття його душі з природою. Він часто у своїх роздумах спілкується з нею, свої душевні відчуття порівнює зі станом природи. Це свідчить про те, що Глан - людина, яка має багатий внутрішній світ.

Детальніше...

 

Чи врятує людину кохання? (За романом К. Гамсуна «Пан»)

У світовій літературі Кнут Гамсун посідає одне з почесних місць як поет кохання, митець, що відкрив і зобразив нові відтінки цього почуття, показав його складний характер, протиріччя між його життєдайною і руйнівною силами.
Усі вчинки героїв у романі К. Гамсуна "Пан" визначає кохання. Головний герой роману лейтенант Глан живе відлюдником у лісовій хатині. Саме тут він почуває себе вільним і щасливим. Серед людей йому незатишно, навіть задушливо. Він має душу, відкриту красі і коханню, душу, яка цурається дріб'язковості, бо може осягнути вічне: коловорот природи, її весняне відродження, літній розквіт, осінній сон. Він нудьгує серед товариства, що збирається у домі місцевого багатія Мака. Розмови, що точаться тут про буденні речі, не цікавлять героя, адже він розуміє сутність людей, розуміє інстинктивно, як звір. Невипадково в романі його погляд називають "звірячим". Цей погляд допомагає йому відчути ілюзорність багатьох цінностей і прагнень людського суспільства. Його ідеал - природа, а що може бути природнішим за кохання.

Детальніше...

 
Зарубіжна Література