Грін

Символічний зміст назви повісті О. Гріна «Пурпурові вітрила»

"Коли фарби життя блякнуть, я беру Гріна. Відкриваю його на будь-якій сторінці, так навесні протирають скло в будинку. Усе стає світлим, яскравим, усе знову таємниче хвилює, як у дитинстві. Грін — один з небагатьох, кого варто мати в похідній аптечці проти ожиріння серця й утоми. З ним можна їхати в Арктику і на цілину, йти на побачення. Він поетичний, він мужній". Так виразив багатотвірну силу впливу Гріна на читача письменник Данило Гранін.

Детальніше...

 

Романтична повість-казка про піднесену любов (2)

Я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити чудеса своїми руками.

О. Грін

"Казка потрібна не тільки дітям, але й дорослим", — писав Костянтин Паустовський. Саме таку казку склав О. Грін, шукач чудесного, що марить морем і вітрилами, людина, про яку з перших кроків у літературі складалися легенди. Він написав феєрію-казку про те, що щастя — справа власних рук людини, що мрію не треба чекати — їй потрібно сміливо йти назустріч.

Детальніше...

 

Романтична повість-казка про піднесену любов

І. Романтичний світ мрії у творчості російського письменника О. Гріна. (О. Грін (1880--1932) був письменником могутньої уяви. У своїх книгах він створив світ, зовсім не схожий на все, про що до нього написали російські письменники. Його оповідання нагадують казки. Дія в них відбувається у вигаданих країнах та містах: Зурбагані, Лісі, Гель-Г'ю, Каперні. Ці країни населяють веселі, мужні моряки, мисливці, мандрівники, що прагнуть ризику та боротьби.)

Детальніше...

 

Диво перемоги надії та справжнього кохання в повісті-казці «Пурпурові вітрила»

Казкар Егль, можливо, знав свою справу, та не знав людей - і дітей, і дорослих. Через його базікання на березі лісового струмка мала вирости нещасна людина. Сталося дійсно чудо, що чекання На пурпурові вітрила не було марним. А диво - це явище протиприродне. Насправді у Каперні з'явилася б місцева причинна Ассоль Корабельна.
Ось як все сталося.

Детальніше...

 

Віра у силу надії та справжнього кохання у повісті-казці Олександра Гріна «Пурпурові вітрила»

Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. З огляду на біографію письменника Олександра Гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. Загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. Тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. Грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри всі негаразди. Після тяжкої хвороби, не маючи ані грошей, ані власної домівки, він написав чарівну повість-казку «Пурпурові вітрила», сповнену любов'ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива.

Детальніше...

 

Віра в силу надії та справжнього кохання (за повістю-казкою О. Гріна «Пурпурові вітрила»)

I. Тяжке життя письменника і мрія про світле і прекрасне (поневіряння, бідність письменника, тяжка хвороба, завжди без грошей, без домівки; романтичний, чарівний світ у творах, віра у прийдешність несподіваного щастя).

II. "Пурпурові вітрила" — казка про любов до життя, про віру в людей і всеперемагаючу силу надії, що здатна творити дива.

1. Провідні теми повісті (піднесеність над буденним, мрія, надія і кохання);

2. Життя Ассоль (смерть матері; злидні батька, ставлення до Ассоль мешканців селища).

Детальніше...

 

Книга О. Гріна «Пурпурові вітрила»

Сьогоднішнє життя не балує нас романтикою, чимось піднесеним. Ми задихаємося й нікчемніємо у буденних турботах і, раптом усвідомлюючи це, підводимо очі до неба й немовби підносимося. Але вистачає нас ненадовго: буденщина має властивість затягувати. І все рідше й рідше задивляєшся в блакитну височінь чи на яскраві зірки. І доводиться самого себе струсити, інакше ризикуєш остаточно потонути в побуті й повсякденних турботах. Своєрідним допінгом, який, на мою думку, має освіжаючу дію, є грінівські книги, грінівські образи, коли в суєті суєт відкриваєш «Бегу-щую по волнам», «Блистающий мир», «Пурпурові вітрила» - і потопаєш у них, як у морі, як у сонячному світлі. Перечитаємо «Пурпурові вітрила»…

Детальніше...

 

Мрія — могутня сила, що творить

Твір по повісті-феєрії А. Гріна “Червоні вітрила”. Стародавні греки говьрили, що бажання вже саме по собі творить. Сила бажання, мрії здатні перевернути життя й змінити людини. Олександр Грін силою своєї мрії створив цілий мир, у якому живуть відважні, щиросерді чоловіки, поетичні й прекрасні жінки, де в моря коштують міста із чудесними іменами - Лисиці, Зурбаган. Грін знав силу мрії й силу любові. Всі його оповідання про любов закінчуються однією фразою - “Вони жили довго й умерли в один день”. Саме головне - зустрітися, знайти один одного. Маленька Ассоль, знедолене дитя, вихована добрим і люблячим батьком, живе відокремленим життям. Її відштовхують однолітки, недолюблюють дорослі, переносячи на дівчинку нелюбов до її батька.

Детальніше...

 

Роман Грехема Гріна «Тихий американець»

Роман “Тихий американець” розповідає про події, які відбувалися у В’єтнамі в той час, коли французькі колонізатори вже усвідомили свою неминучу поразку у війні проти народу, що бореться за свою свободу і незалежність. І все ж вони робили відчайдушні спроби знайти серед в’єтнамців сили, на які можна було б покластися, привертали на свій бік заможні європеїзовані верстви населення, національну буржуазію. Французька армія проводила жорстокі акції по приборканню місцевого населення, авіація бомбила мирні села. Але ні політичні інтриги, ні терор уже не могли вплинути на хід історії. Різні причини привели до Сайгона англійця Томаса Фаулера і американця Пайла. Обидва, на перший погляд, не зв’язані з подіями у В’єтнамі. Фаулер - журналіст, кореспондент англійської газети, втік, по суті, до В’єтнаму, рятуючись від порожнечі свого життя, від сімейної драми, ніщо по-справжньому його не цікавить і не хвилює, до більшості людських почуттів і вчинків він ставиться з цинічною байдужістю або запереченням. Фаулер забувається лише, коли п’є.

Детальніше...

 

Співіснування романтичного й обивательського у повісті Гріна «Пурпурові вітрила»

Сьогоднішнє життя не балує нас романтикою, чимось піднесеним. Ми задихаємося й нікчемніємо у буденних турботах і, раптом усвідомлюючи це, підводимо очі до неба й немовби підносимося. Але вистачає нас ненадовго: буденщина має властивість затягувати. І все рідше й рідше задивляєшся в блакитну височінь чи на яскраві зірки. І доводиться самого себе струсити, інакше ризикуєш остаточно потонути в побуті й повсякденних турботах. Своєрідним допінгом, який, на мою думку, має освіжаючу дію, є грінівські книги, грінівські образи, коли в суєті суєт відкриваєш "Бегу-щую по волнам", "Блистающий мир", "Пурпурові вітрила" - і потопаєш у них, як у морі, як у сонячному світлі. Перечитаємо "Пурпурові вітрила"…

Детальніше...

 
Зарубіжна Література