Гюго

Добро і зло в романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері»

Віктор Гюго — великий французький письменник — прожив довге життя, впродовж якого багато і плідно працював і залишив нащадкам величезну спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він написав безліч поем, віршів і драматичних творів. Крім того, Віктор Гюго — автор відомих романів «Людина, яка сміється», «Дев’яносто третій». Але найзнаменитішим його романом вважається «Собор Паризької Богоматері».

Детальніше...

 

Романтичне осмислення дійсності в романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері»

Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго (1802-1885) написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап — виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму.

Детальніше...

 

Зразок «живописного романтизму» Гюго

Якось Мопассан сказав, що Віктор Гюго представляє у Франції весь романтизм, і в цьому є значна доля істини. Творчість Гюго вражаюче розмаїта: він великий поет, знаменитий драматург, широко відомий романіст, до того ж літературний критик і темпераментний публіцист. В ній представлені різні жанри й стильові течії французької романтичної літератури. Гюго прожив довге творче життя, що охоплює сім десятиліть, його творчість за такий тривалий час зазнала значної еволюції, але в цілому, за винятком класицистичної молодості, він вкладається .в художню систему романтизму, яка теж не залишалася незмінною.

Детальніше...

 

Передмова до «Кромвеля» — естетичний маніфест французького романтизму

Розглядаючи ситуацію, що склалася у французькій літературі другої половини 20-х років, журнал «Глоб» писав на початку 1827 p.: «Література напередодні свого 18 брюмера, тільки хтозна, де її Бонапарт». Але вже в тому ж 1827 р. французька романтична література отримала свого «Бонапарта», ним став Гюго після публікації знаменитої передмови до драми «Кромвель». Молоді романтики, що об’єдналися в черговий «Сенакль», визнають його своїм ватажком, згадана передмова була сприйнята ними з ентузіазмом, як естетико-літературний маніфест. Головним їхнім завданням на цьому етапі стає завоювання театру, який лишався цитаделлю класицизму. В боротьбі з класицизмом, яка дедалі розгоралася, Гюго виявляє неабиякі організаторські здібності, а ще більше - невичерпну й невгамовну енергію. Саме з цією метою він пише свою першу романтичну драму «Кромвель» на сюжет із англійської історії, який через політичні обставини користувався тоді у Франції великою популярністю.

Детальніше...

 

Гротеск Гюго

Гротеск Гюго - це, власне, крайнє загострення контрастів і, отже, найповніше, «загострене» вираження провідного принципу його поетики. Адже поетика Гюго і загалом романтизму - це передусім поетика контрасту, що витікає із суті романтичного світосприймання. Світ для романтиків, і зокрема Гюго, - клубок суперечностей, здебільшого нерозгаданих, протистояння й боротьба антагоністичних сил та першовитоків. Контраст ними розглядався як адекватне художнє вираження цієї всео-хоплюючої істини буття. Відповідно, гротеск для Гюго - найефективніший засіб відображення життя в його істинності, його складній повноті й суперечливій єдності. Не випадково найвидатнішим майстром гротеску, подібним чином витлумаченого, є для Гюго все той же Шекспір: «Гротеск є однією з найвеличніших красот драми. Він вносить у трагедію то сміх, то жах. Він змушує Ромео зустрічатися з аптекарем, Макбета з відьмами, Гамлета з могильником».

Детальніше...

 

Творчість Гюго періоду еміграції. Збірка «Споглядання»

До періоду еміграції належить завершення двох найбільших, підсумкових творів Гюго. Це збірка «Споглядання» (1856) в його ліричній поезії і роман «Знедолені» (1862) в прозі. Названа двотомна збірка, величезна за обсягом, увібрала поезії майже за чверть віку. «Двадцять п’ять років життя вміщують ці два томи, - писав Гюго в передмові до збірки, говорячи про себе в третій особі. - Саме життя вклало її в серце поета, куди по краплині збиралося все, що він пережив і вистраждав». І далі Гюго каже, розкриваючи поетичну концепцію збірки: ”Це людське життя, що постає з таємниці народження і завершується таємницею смерті; це свідомість, що йде від проблиску до проблиску, лишаючи позаду юність, кохання, ілюзії, боротьбу, безнадію, і, зрештою, з острахом зупиняється на грані нескінченного».

Детальніше...

 

Проза Гюго періоду вигнання. Роман «Знедолені»

Задум великого соціального роману виник у Гюго ще наприкінці 20-х років, але інші справи надовго відсунули його здійснення. У 1840 р. був складений первісний начерк роману, який називався тоді «Злигодні», а в 1845-1848 pp. Гюго активно працював над ним і написав більшу його частину. До роману він знову звернувся лише в 1860 p., причому він не тільки дописав нові розділи та книги, а й грунтовно переробив те, що було написано раніше. Роман вийшов у світ в 1862 р.

Детальніше...

 

Роман Гюго «Людина, що сміється»

Крім «Знедолених», у період вигнання Гюго написав ще два романи: «Трудівники моря» (1866) і «Людину, що сміється» (1869). Дія першого з них відбувається на островах Ла-Маншського архіпелагу, де Гюго провів роки вигнання. Враження від життя рибалок цих островів, від картин моря, сповнених могутньої динаміки й мінливої краси, від боротьби людей із стихією лягли в основу цього твору, визначили його колорит і ритм, схожий на дихання морського прибою. Провідною тут виступає інша тема - боротьби людини з стихійною природою, з океаном. Герой цього роману, моряк Жільят, піднімає потоплене судно, виявляючи при цьому незвичайну енергію, силу й наполегливість. Цей образ перегукується з фольклорними образами, героями-богатирями, які зрівнюють гори й перемагають чудовиськ.

Детальніше...

 

Романтичне осмислення дiйсностi в романi Вiктора Гюго “Собор Паризької Богоматерi”

Славетний представник французького романтизму, поет, драматург, романiст Вiктор Марi Гюго (1802-1885) написав багато чудових творiв. Сам Гюго стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший - первiсний, коли людина милується величчю Всесвiту. З цим Гюго пов’язує лiрику. Другий етап - античний, коли починається соцiальна iсторiя людства. З цим перiодом Гюго пов’язує епос. Третiй етап - християнська ера. З ним, на думку Гюго, пов’язана драма.

Гюго написав такi твори, як “Собор Паризької Богоматерi”, “Знедоленi”, “Трудiвники моря”, “Людина, яка смiється”, “Дев’яносто третiй рiк” тощо.

Детальніше...

 

Добро і зло в романі Гюґо «Собор паризької Богоматері»

Віктор Гюґо - великий французький письменник - прожив довге життя, протягом якого багато і плідно працював і залишив величезну творчу спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він створив чимало поем, віршів, драматичних творів, але для багатьох читачів Гюґо, в першу чергу, автор відомих романів "Людина, яка сміється", "Трудівники моря", "Дев'яносто третій" тощо.
"Собор Паризької Богоматері" - один із найкращих і найпопулярніший історичний роман XIX століття, написаний у романтичному стилі. Письменник змальовує картину життя Франції кінця XV століття. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю.

Детальніше...

 
Зарубіжна Література