Малларме

Славетний син французького символізму (творчість С. Малларме)

У молоді роки Стефан Малларме, як і інші символісти, захоплюється творчістю Бодлера, потім читає твори Леконта де Ліля, Банвіля і Готьє. Малларме починає писати самостійно і у своїх перших творах перевагу віддає парнаському об'єктивізму і вишуканості. На його думку, мистецтво - це щось священне, своєрідна нова релігія, яка вимагає від поета самовідданості і служіння. Малларме вірив, що тільки обрані люди здатні розуміти прекрасне. Взірцем для наслідування для нього були старовинні езотеричні тексти містиків або єгипетські ієрогліфи. Для такого підходу до написання літературних текстів існує окремий літературознавчий термін - герметизм. Саме таку герметичну поезію, тільки для втаємничених, і намагався створити Малларме. Він писав для вузького кола друзів, які радісно вітали появу кожного нового твору поета ("Вікна", "Блакить", "Квіти", "Морський вітерець" і поема "Іродіада" (1864)).

Детальніше...

 

«Тремтіння вічного» в поезії Стефана Малларме

Є лише Краса. А в неї тільки одне досконале вираження — Поезія. Все інше брехня”. Ці слова видатного французького поета XIX століття Стефана Малларме відображають все його життя, присвячене тільки одному — служінню його величності Слову.
Сам поет вважав своє життя буденним, звичайним: “Ось і все моє життя, позбавлене цікавих історій, котрі смакують масові газети, роблячи з мене великого оригінала: я вдивляюсь — і нічого не бачу, крім повсякденних справ, хіба що внутрішні радощі й розчарування”.

Детальніше...

 

Примірник книги Малларме «Полудень Фавна»

Завдання митця полягає в тому, щоб, викликаючи предмет в своїй уяві, передати стан душі, або навпаки, вибрати той чи інший предмет і шляхом його повільного розгадування розкрити стан душі. Я винаходжу мову, яка б ґрунтувалася на цілковито новій поетиці: потрібно малювати не річ, а створюваний нею ефект. Вірш у цьому випадку не повинен складатися зі слів, але з намірів, і всі слова безсилі перед враженнями, вони споріднені музиці. Займаються метафізикою, а не музикою, музика має стихійно реєструватися слухачем, без того, щоб він відчував потребу у виявленні абстрактних ідей… Не прислухаються довкола себе до безкінечних шумів природи… Ось, на мою думку, новий шлях… Це мистецтво вільне, як повітря, співзвучне стихіям, вітру, небу, морю!.. Я тільки намагаюся висловити якомога відвертіше відчуття і почуття, які переживаю — все інше для мене нічого не означає.

Детальніше...

 

Вірш Малларме «Видіння»

С.Малларме захоплювався картинами імпресіоністів і у своїй творчості, особливо в ранній її період, у 1860-ті роки. Так само, як Бодлер, Верлен, він близький до імпресіоністичного сприйняття дійсності, змальовує ліричного героя своїх віршів як тілесну істоту. Світ розкривається через зорові, слухові, смакові та інші відчуття. Послухаємо вірш “Видіння”, написаний у 1863 році.

Детальніше...

 

Вірш С.Малларме «Віяло (пані Малларме)»

Так немов заради мови
В небі луни розтятись
Кинувши свій дім чудовий
Вірш майбутній рине ввись
Змах крила серед покою
Віяло неначе тінь
Бо здається за тобою
Зблисла дзеркала глибінь
Чисте (хоч на нього злине
Гнаний в кожному зерні
Прах незримий це єдине
Болю завдає мені)
Хай би вік воно ясніло
У твоїх долонях мила.
(Пер. М. Москаленка)

Детальніше...

 

Стефан Малларме вмер: серце наше охоплене сумом

Зацікавила мене також і стаття французького письменника Андре Жида “Стефан Малларме”, написана 1898 року. Ось її початок: ” Стефан Малларме вмер — серце наше охоплене сумом. Як міг би я сьогодні говорити про що-небудь інше? Його творіння вкривають автора славою неголосною, але чистою; все тут відзначено красою, яка не знає суму і навіть просто людського хвилювання; вже зараз вони наділені спокоєм і безсмертною ясністю; це і є слава, — прекрасна, одночасно й гірка. З якоюсь жорстокою гордістю, а швидше всього, цілком природно, одною силою своєї незрівнянної думки, Стефан Малларме відсторонив свою творчість від життя. Життя текло довкола нього, мов ріка, яка обтікає борт корабля, що знаходиться на якорі: він ніколи не був захоплений плином часу”.

Детальніше...

 
Зарубіжна Література