Рільке

Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва

У поезії двадцятого століття творчість видатного австрійського поета Райнера Марії Рільке посідає особливе місце: вона ніби синтезувала в собі різноманітні культурні традиції, але залишилась при цьому самобутньою і навіть мала значний вплив на творчість багатьох інших поетів із різних країн. Та, на відміну від розмаїття знань про культурні здобутки та літературних знахідок, багатством тем творчість Рільке не вирізняється. Провідною для нього була тема про місце мистецтва в світі, але її Рільке досліджував різнобічно: звертаючись і до вже наявних у світовій літературі образів, доповнював їх особистим тлумаченням, а також створював власні. В його поезії відбиваються здобутки різних видів мистецтва — і музики, і скульптури, й архітектури. Останнє було зумовлене світоглядом поета і робилося свідомо: Рільке вважав, що цілісність будь-яким творам надає розуміння сутності творчості, однакової для всіх видів мистецтва. Звідси у його віршах надзвичайна виразність і пластичність образів: і зорових, і ритмічних, і музикальних, й інших. Отже, природжений талант самого Рільке доповнювався свідомою концепцією, знання якої допомагало пізніше його послідовникам. Хоча б через це з його точкою зору на головний предмет дослідження варто ознайомитися.

Детальніше...

 

Шляхами Орфея: тема мистецтва й митця в поезії Р. М. Рільке

Темою і метою будь-якого мистецпиш є примирення індивідууму із Всесвітом.

Р. М. Рільке

Р. М. Рільке — один із найвитонченіших поетів початку XX ст. Здібність сприймати культурні цінності різних епох і народів, духовна широта, гостроти світовідчуття, якими він був обдарований від природи і розвивав у собі протягом усього свого життя, дали змогу йому не лише продовжувати традиції великої європейської літератури, а й сказати в ній своє неповторне слово. Рільке прагнув силою поезії протидіяти ненависті, відчуженості, бездуховності, які заполонили сучасний йому світ. Болісно сприймаючи втрату гармонії з Космосом, поет вважав, що відродити її можна за допомогою мистецтва. Тому тема митця і мистецтва була однією з провідних у його творчості.

Детальніше...

 

Нові течії та тенденції в поезії австрійського поета Р. М. Рільке

I. Перші кроки. (Повне імЧі австрійського поета Райнера Марія Рільке — Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке. Він народився 4 грудня 1875 року у Празі у родині службовця залізниці, колишнього військового у відставці Йо- зефа Рільке та його дружини, дочки імператорського радника, Софії, яка мала літературні нахили і навіть 1899 року видала хроніку свого життя в афоризмах — «Ефемериди». Саме вона прищеплювала синові прагнення до літературної творчості. Перші вірші Рільке надрукував у празьких газетах 1891 року, однак його батько вимагав, аби син займався поезію поміж справою — військовою професією або юриспруденцією. Відтак Рільке навчався спочатку у військовій школі; після визнання його непридатним через стан здоров'я батько влаштував його до торгової академії в Лідсі, а за півроку брат із боку матері Ярослав зажадав, аби племінник здобув юридичну освіту у Празькому університеті, щоб було кому передати адвокатську контору.)

Детальніше...

 

«Сонети до Орфея» — вершина творчості поета Р. М. Рільке

Давньогрецький міф про Орфея. Орфей - давньогрецький співак, музикант. Мав магічну силу - його спів підпорядковував людей, звірів, богів. Володар світу мертвих Аїд, зачарований співом Орфея, обіцяє повернути його улюблену Евредіку зі світу померлих, але за однієї умови: Орфей не повинен був озиратися на дружину, яка йшла за ним. Але Орфей оглянувся і втратив Евредіку назавжди. Час написання циклу «Сонети до Орфея». Цикл «Сонети до Орфея», складається з 50 творів, належить до третього, останнього, періоду творчості Рільке,

Детальніше...

 

Пісня про Правду

Драматичною, кривавою і суперечливою була епоха переходу від XIX до XX століття. Суть людського буття, духовні цінності були поставлені під сумнів. У цей час йшли світові війни, руйнувалися держави і з’являлися нові. Канули в небуття старі уявлення про світ, наставав час нових наукових відкриттів. Райнер Марія Рільке - відомий австрійський поет - подорожуючи Україною, зацікавився її історією та культурою. У пошуках сенсу буття, виходячи з ситуації, що склалася, Рільке намагається повернутися до витоків буття, основ життя, відшукати втрачену гармонію людини зі світом. Порятунок він вбачає у єднанні з природою. Подорожуючи по Україні, Рільке вслуховується в музичні твори українського народу. Результатом цієї подорожі стало написання твору «Казки про улюбленого Бога»,одназновелякогоназивається «Пісня про Правду».

Детальніше...

 

Наче рівний Богу (за твором Р.М. Рільке «Пісня про правду»)

Драматичною, кривавою, величною і суперечливою була епоха переходу від XIX до XX століття. Сутність буття людини, духовні цінності традиційної культури поставлені суспільством під сумнів. 1 не дивко: в цей час йшли світові війни, рушилися країни і з’являлися нові, робилися наукові відкриття і йшли в небуття старі теорії світу. У пошуках сенсу буття, виходу із ситуації, що склалася, Рільке намагається повернутися до основ життя, відшукати втрачену цивілізацією гармонію зі світом. Рятівне у своїй чистоті слово, яке є втіленням єдності з природою, світом, болісно шукає Рільке, коли пише поетичні цикли «Дуїнянські елегії» та «Сонети до Орфея». Подорожуючи Україною, Рільке пильно придивляється і прислухається до легендарної музичної і літературної скарбниці українського народу. Рівним Богові постає простий український кобзар Остап в його «Пісні про Правду». Рільке стверджує: справжнє мистецтво, сила слова зворушує душі людей, піднімає на боротьбу проти гнобителів, дарує перемогу над часом.

Детальніше...

 

Образна сила поезії Рільке

Вірші австрійського поета Марії Рільке мають філософське спрямування: По всьому - це. І це кінець надходить. Тая повинен і осліпши йти. Чому мене примушуєш доводить, Що Ти єси, хоч зник для мене Ти? У його поезії вражає сприйняття ліриком життя, яке настає після смерті, не-ияче смерть не є реальним кінцем, не є фіналом. Ця думка простежується майже в кожному його вірші. Отже, беручи до уваги його ставлення до людського буття, можна з впевненістю стверджувати, що поетична тематика Рільке доволі насичена питаннями про місце, роль і долю людини в цьому жорстокому світі, де «пітьма горує над усім». Завдяки саме такому гострому світосприйняттю поет у змозі відчути та зрозуміти цей світ екзистенційно:
Ах, чи хто-небудь шенам потрібен?…

Детальніше...

 

Мої роздуми над твором Р. М. Рільке «Пісня про Правду»

«Пісня про Правду» Рільке переносить нас у сиву давнину, де у Русі, в тихих самотніх степах, що звуться Україною, хазяйнували польські загарбники. Вони були жорстокими володарями. У цих жорстоких людей у руках були наші церковні ключі, які видавалися за певну окрему платню. Люди були поневолені не тільки фізично, а й духовно. Ми бачимо Київ тих часів. Автор «Пісні про Правду» називає Київ священним містом, де Русь уперше заявила про себе чотирма сотнями священних куполів. Саме це велике місто знищувалося пожежами, а в степах під Києвом є майстрові люди, які не знали, що діється за міськими вежами. Але й там страждали від жорстокості правителів. Ця жорстокість переносилася на родинні стосунки. Може, її пом’якшували старі ікони. Автор говорить, що ці старі ікони - «немов верстові камені Божі, і відблискували лампадки пробивається крізь оклад, немовби заблукане дитя крізь зоряну ніч. Ці ікони - ніби опора, ніби небес ний знак на шляху, і жодний дім не стоїть без них».

Детальніше...

 

«Пісня про Правду» Р. М. Рільке

Австрійський письменник Стефан Цвейг звернув увагу на обличчя поета - трохи слов’янське, без жодної різкої риси, з блакитними очима, які осявали його зсередини.
У 1897 році Рільке познайомився з Лу Андреас Саламе, дочкою генерала російської армії французького походження, яка народилася в Петербурзі. Розумна, із сильним характером дівчина запалила Рільке своїми розповідями про вітчизну. Разом із нею він у 1899 - 1900 роках подорожує Росією та Україною.

Детальніше...

 

Філософські здобутки збірки Р. М. Рільке «Нові поезії»

Збірка «Нові поезії» стала результатом перебування Р. М. Рільке в Парижі, де він близько спілкувався з відомим скульптором Роденом. Поет був глибоко вражений життям Парижа, і йому це місто, яке вважалося завжди веселим, видалося сповненим печалі. Адже там, де над усім панують гроші, людина нікому не потрібна, вона самотня. Саме такі настрої відбилися вже в першій частині «Нових поезій», яка вийшла 1907 року. Вірші цієї збірки розпадаються на кілька циклів, де кожен присвячено певній темі: містам або пам’яткам архітектури («Собор Святого Марка»), картинам французьких живописців («Балкон», «Читач» - за мотивами живопису Мане, «Викрадення» - за Сезанном тощо), подіям із біблійної історії («Гетсиманський сад», «Явління Самуїла Саулу») тощо. При цьому кожен вірш являє собою повністю завершений твір. Головне для Рільке - це внутрішній світ людини. Якщо людина самотня, то лише душа її - те місце, де відбувається «рух життя». У цих поезіях Рільке багато в чому наслідує філософію східних поетів.

Детальніше...

 
Зарубіжна Література