Стендаль

Доля та формування характеру Жульєна Сорєля

Майстерність психологічного аналізу в романі Стендаля «Червоне та чорне». Жюльєн Сорель - головний герой «центрального» роману «Червоне і чорне» (1830) видатного французького письменника XIX ст., одного з основоположників французького реалізму, Стендаля (літературний псевдонім Анрі-Марі Бейля). Цей роман у сюжетному плані побудований на реальних фактах, з якими майбутній його автор знайомився на сторінках судової хроніки. Йшлося про молодого селянина, засудженого до страти за те, що він з метою кар’єри вступив у любовний зв ‘язок з дружиною господаря дому, де працював гувернером, а потім в родині паризького аристократа, де був скомпрометований близькими стосунками з дочкою господаря; так само, як і Жюльєн Сорель, був змушений залишити (не з власної волі) стіни духовної семінарії, так само стріляв у церкві в свою першу коханку, так само потрапив до в’язниці і був засуджений до страти. Проте реальне, документальне джерело лише підштовхнуло фантазію Стендаля, який на підставі цих сухих даних створив яскравий, живий, соціально й психологічно обумовлений характер, поданий до то ж, і в певній еволюції. Отже, замість дрібного честолюбця із судової хроніки в романі з’являється героїчна, трагічна й суперечлива особистість Жюльєна Сорєля.

Детальніше...

 

Ролі Жульєна Сореля у романі «Червоне і чорне»

Роман «Червоне і чорне» (1831) розповідає про долю обдарованого і честолюбного юнака з народу, який намагається усіма допустимими і недопустимим способами завоювати місце у суспільстві. Жульєн Сорель - людина дії. Він не здатний коритися жорстокій долі. Син сільського теслі вимушений носити чорну сутану священика, оскільки це єдина можливість для сільського хлопця вирватися із свого середовища. Назву роману розшифровують порізному. Ми спробуємо дати свою інтерпретацію. Вона базується на авторському коментарі про несвоєчасне народження героя. Якби Жульєн народився за часів Наполеона, він став би, завдяки своїм особистим якостям, генералом або пером Франції. Та будучи народженим в епоху Реставрації, він став злочинцем і закінчив життя на гільйотині, оскільки його високий інтелект, здібності у постреволюційній Франції були нікому не потрібні.

Детальніше...

 

“Проблема молодої людини у суспільстві” (за твором Стендаля “Червоне і чорне”)

Назва роману підкреслює основні риси в характері Жюльєна Сореля - головного героя твору. Оточений ворожими йому людьми, він кидає виклик долі. Відстоюючи права своєї особистості, він змушений мобілізувати всі засоби на боротьбу з навколишнім світом. Жюльєн Сорель - виходець із селянського середовища. Це визначає соціальне звучання роману.

Жюльєн Сорель, різночинець, плебей, хоче зайняти місце у суспільстві, на яке він не має права за своїм походженням. Жюльєн сам добре визначає зміст цієї боротьби в сцені на суді, коли йому надають останнє слово.

Детальніше...

 

Роман Стендаля «Червоне і чорне» — широка панорама сучпільного життя Франції

Роман видатного французького письменника ХІХст. Стендаля (псевдонім Анрі-Марі Бейля) (1830) можна без перебільшення назвати центральним як у творчості самого Стендаля, так і в процесі становлення французької літератури минулого століття в її поглиблених соціально-реалістично-психологічних зразках. Провідну роль в плані сюжетному тут відіграє біографія головного героя - Жюльєна Сореля, однак, згаданий твір далеко виходить за біографічні межі лише одного персонажа, а стає романом широкої соціальної замальовки у реалістичному дусі з доби Реставрації у Франції (цілком виправданим є підзаголовок - «Хроніка XIX століття»). Тут особиста біографія Сореля, як героя головного, значно розширилася за рахунок показу багатьох інших типових постатей і взагалі влучних замальовок побуту, звичок і соціально-моральної боротьби у французькому суспільстві тієї доби. Тут фігурує й французька провінція (невеличке місто Вер’єр), і духовна семінарія в Безансоні, і аристократичні кола в Парижі.

Детальніше...

 

Ролі Жульєна Сореля у романі «Червоне і чорне»

Роман “Червоне і чорне” (1831) розповідає про долю обдарованого і честолюбного юнака з народу, який намагається усіма допустимими і недопустимим способами завоювати місце у суспільстві. Жульєн Сорель — людина дії. Він не здатний коритися жорстокій долі. Син сільського теслі вимушений носити чорну сутану священика, оскільки це єдина можливість для сільського хлопця вирватися із свого середовища. Назву роману розшифровують порізному. Ми спробуємо дати свою інтерпретацію. Вона базується на авторському коментарі про несвоєчасне народження героя. Якби Жульєн народився за часів Наполеона, він став би, завдяки своїм особистим якостям, генералом або пером Франції. Та будучи народженим в епоху Реставрації, він став злочинцем і закінчив життя на гільйотині, оскільки його високий інтелект, здібності у постреволюційній Франції були нікому не потрібні.

Детальніше...

 

Вщент розбита мрія про славу (за романом Стендаля «Червоне та чорне»)

Головний герой роману Стендаля «Червоне та Чорне» Жульєн Сорель - селянин за походженням. Він готовий піти на будь-які випробування, аби досягти найжаданішого для простолюдина - потрапити у вищий світ. Маючи хворобливе честолюбство та жагу самоствердження, він весь час переконував себе в тому, що не можна зупинятися, не можна відпочивати, бо треба діяти. Обираючи кар’єру священика, юнак був упевнений, що вона відкриє йому шлях до здійснення таємних мрій. Крім того, священик у сорок років отримує більше, ніж найвідоміші генерали Наполеона. Але, ставши гувернером, Сорель зрозумів, що у Франції 1828 року не можна піднятися з низів без допомоги титулованої дами. Збагнувши, що кохання такої жінки відкриває широкі обрії для кожного, хто прагне вирізнити себе з натовпу простолюдинів, він усю свою енергію спрямував на те, щоб закохати в себе мадам де Реналь.

Відгадати потаємний задум чарівного гувернера їй не вдалося, бо справжнє кохання не вміє розмірковувати. Проте Жульєн був закоханий у неї тільки з розрахунку. Він уявляв, як де Реналь першою впаде йому в обійми, розплачеться у нього на грудях. І це було б величезною помстою за те, що багатії вважають і вважали його людиною другого сорту. Стендаль зневажав паризькі салони з їхніми правилами «гарного смаку», марнославством. Саме туди, в Париж, у вир салонного життя, прибув улюбленець автора, Жульєн Сорель. Це був час, коли слава Наполеона перестала бути провідною зорею для тих, хто обрав кар’єру буржуа. У моді були успіх за будь-яку ціну, сановна посада, красномовство. У вищих колах, до яких прагне потрапити селянський хлопець, не визнають його талантів. Замість героїв прийшли тупі та самовдоволені торговці, які стали справжніми героями епохи, коли жив Сорель.

Детальніше...

 

Стендаль — основоположник французького реалізму. Стендаль і романтизм.

Видатний письменник Анрі Марі Бейль, відомий більше під псевдонімом Фредерік Стендаль (1783-1842), вважається основоположником французького реалізму. Саме з ним пов’язують переміщення «центру естетичної ваги» в літературі XIX сголіття від романтизму до реалізму. В чому ж полягає художнє новаторство Стендаля? Він сміливо пішов проти течії: тоді, в першій половині XIX століття, романтизм відзначав свою перемогу над класицизмом. Звичайно, слово «перемога» тут вжито умовно, адже класицистичні твори сприймаються і сьогодні. Але романтизм визначав тоді художнє обличчя епохи, саме його принципи- «незвичайний (надзвичайний) герой у незвичайних (надзвичайних) обставинах» - панували тоді. В моді були таємничі, нереальні герої, ніколи ніким не бачені пейзажі й люди тощо. І раптом - реальний опис реального життя, протікання дії навіть не в Парижі, а в провінції. Хіба цо література, мистецтво? Але геній тому й геній, що вміє плисти проти і течії. Стендаль довів, що й опис реального повсякденного життя, справжніх людських почуттів можна піднести до рівня мистецтва. Зараз це не потребує доказів, а тоді було безумовним новаторством, тим більше, що письменник поклав у основу свого творчого методу майже математичні

Детальніше...

 

Твір за романом Ф. Стендаля «Червоне та чорне»

Фредерік Стендаль належав до письменників XIX ст., які писали свої твори в епоху реалізму. У романах та повістях, які будувались з матеріалу дійсності, автори відображали психологію людини, формування особистості під впливом різних обставин. За життя Стендаля як письменника оцінило небагато людей, та серед них були Бальзак, Гете, Пушкін. Більшість вважала його творчість "осколком прошедшего столетия".
Роман "Червоне та чорне" був написаний у 1830 році, і саме він прославив ім'я Стендаля як провісника соціально-психологічної прози. Роман створювався на основі дійсного життєвого випадку. Одного разу Стендаль у "Судовій газеті" натрапив на такий матеріал: у грудні 1827 року Гренобльський суд слухав справу Антуана Берте, сина коваля, домашнього вчителя в дворянських сім'ях, який стріляв у матір своїх учнів. Ця історія стала чудовим матеріалом для майбутнього твору.

Детальніше...

 

Жіночі образи роману Стендаля «Червоне і Чорне»

Роман Стендаля "Червоне і чорне" різноманітний за тематикою, цікавий і повчальний. Повчальні й долі його героїв. Мені хочеться розповісти, чого ж навчили мене дві героїні - пані де Реналь і Матильда де Ла-Моль.
Щоб нам був зрозумілий внутрішній світ цих героїнь, Стендаль піддає їх випробовуванню коханням, тому що, на його думку, кохання - почуття суб'єктивне і більшою мірою залежить від того, хто кохає, ніж від самого об'єкта кохання. І тільки любов може зірвати маски, за якими люди приховують звичайно справжнє своє єство.
На початку роману пані де Реналь на вигляд можна було дати років тридцять, але вона була ще дуже миловидна. Висока, ставна жінка, вона була колись першою красунею на всю округу.

Детальніше...

 

Хто винен у трагедії Жульєна Сореля?

1830 року вийшов у світ роман Стендаля "Червоне і чорне". Твір має документальну основу: Стендаля вразила доля молодої людини, засудженої до страти,- Берте, що стріляв у матір дітей, гувернером яких він був. І Стен-даль вирішив розповісти про молоду людину, яка не змогла знайти свого місця в суспільстві XIX століття. Чому? Про це я скажу трохи згодом.
Головний герой роману - юнак із провінції, наділений глибоким розумом і уявою, але бідний і незнатний. У сім'ї Жульєн відчував себе чужим, не було в нього друзів і серед однолітків. "Усі домашні зневажали його, і він ненавидів своїх братів і батька. У святкових іграх на міському майдані він завжди був битий…" І кривдили його хлопці не тільки за фізичну слабкість, а й за те, що він не був схожий на них, був розумніший. І тому Жульєн поринав у самотність, світ уяви, де він "володарював".

Детальніше...

 
Зарубіжна Література