Шекспір Вільям

Шекспірові твори в українських перекладах

Першим до перекладів творів Вільяма Шекспіра звернувся Микола Костомаров наприкінці 40х рр. XIX ст. Цей представник Харківської школи романтиків інтерпретував « пісню Дездемони з трагедії “Отелло”. Спроба Костомарова невдовзі ї стала віршем “Верба” — вільним переспівом у дусі народних пісень. 1854 року у Львові “уперше тодішньою літературною галицькою говіркою надруковано фрагменти з Шекспіра, які увійшли до збірки москвофіла Богдана Дідицького”.

І хоча цими перекладами не послуговуються сучасні читачі, М.Костомаров та Б.ДІдицький зробили благородну справу, виконали націєтворчу функцію. їхні переклади зробили можливим пряме, без посередників, спілкування української культури з англійською літературою і допомогли утверджувати ідею культурної рівності українців з іншими європейськими народами. Пояза українською знакових творів Шекспіра підкреслила повноцінність нашої мови.

Детальніше...

 

Сонети Вільяма Шекспіра це взірець поезії

Не останнє місце в українській шекспіріані посідає Микола Лукаш. Він з далеко не найвідомішого Шекспірового тексту “Троїл і Крессіда” зумів створити “маленький шедевр”. Це і не дивно, адже М.Лукаш досконало володів 12 іноземними мовами. В сучасній Україні його перекладацька діяльність поціновується дуже високо.
До творів Вільяма Шекспіра звертались і перекладачі в діаспорі. Вони свідомо допомагали долати накинутий нашій культурі комплекс провінційності.

Детальніше...

 

Жіночі образи у трагедіях Шекспіра

Образ Офелії - один з яскравих прикладів драматичної майстерності Шекспіра. Її життя показано ніби пунктиром: прощання з Лаертом, розмова з батьком, розповідь про божевілля Гамлета, бесіда і розрив з Гамлетом, бесіда перед сценою “мишоловки”, сцена божевілля.

Офелія з’являється перед нами у взаєминах із братом, батьком, принцом Гамлетом, у якого вона закохана. Вихована при дворі, героїня дуже самотня. Вона оточена людьми, які до неї байдужі. Дівчина - лише іграшка, знаряддя в чужих руках. Її любов до Гамлета стає ставкою у двірцевій грі. Рідний батько, Полоній, шпигує за нею і, довідавшись, що вона зустрічається з принцом, намагається перешкодити цій любові. До того ж не тільки тому, що його дочка нижча за Гамлета станом, але й тому, що Гамлет - з іншого табору, він - суперник Клавдія, на якого робить ставку Полоній. І батько, і брат вимагають, щоб вона відмовилася від любові до принца. Офелія - слухняна дочка, вона не звикла суперечити нікому. І річ не в тому, що вона позбавлена волі й самостійності. Просто вона й сама не до кінця вірить у серйозність намірів Гамлета. При цьому з Лаертом вона тримається більш вільно і на його застереження відповідає напівжартівливо:

Детальніше...

 

Образ жінки у сонетах Шекспіра

У середині ХIV століття в Італії починається Епоха Відродження («Ренесанс»). Це перехід від середніх століть до культури Нового часу. Культура Відродження - міська культура, її розвиток прямо пов’язаний з розвитком міст. Це культурно-історична епоха найвищого розквіту. Хронологічні рамки в різних країнах різні. Італія - середина XIV століття, триває кілька століть. В інших країнах інший час. Англія - остання чверть XVI століття й перша чверть XVII століття. Відродження носить різний характер: Італія - культура, поезія, Німеччина - філософія, богослов’я, ідеологічний характер, Англія - театр. Відбувається формування нових буржуазних відносин. Економіка й розвиток Італії був попереду інших країн. Формування націй доводиться на епоху Відродження. Починається пошанування античності - починають осягатися грецькі цінності [5, 56].

Детальніше...

 

Трагедія і торжество кохання (За трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»)

Від часу створення трагедії В. Шекспіра "Ромео і Джульєтта" минуло не одне століття, але до цього часу глядачі хвилюються, стежачи за долею закоханих із Верони, а актори, що отримали роль у трагедії, сприймають це як найяскравішу подію у своєму творчому житті.
"Ромео і Джульєтта" (1595) належить до першого етапу творчості видатного драматурга, коли письменник створює в основному ліричні комедії. У двох же трагедіях (друга, крім названої,- "Юлій Цезар"), незважаючи на велику кількість похмурих сцен, перемагає все ж світла основа, перемогу святкують честь і справедливість.
Головні герої "Ромео і Джульєтти" молоді, чисті серцем, живуть відчуттям величезної радості буття, а потім - безмежного щасливого почуття. Оптимізм автора в цей період його творчості виявляється сильнішим за людиноненависництво і користолюбство.

Детальніше...

 

Вічність проблем трагедії «Гамлет»

У трагедії Шекспіра "Гамлет" відтворене життя епохи Відродження. Гамлет - людина свого часу, тому не завжди його розуміє нинішній читач. У той же час Гамлет поза часом, бо проблеми, які він вирішує,- вічні, вони хвилювали різних людей у різні часи. Певно, від появи на цьому світі першої людини виникло питання про добро і зло. Між цими двома поняттями іде вічна боротьба. Людині ж випало на долю вибирати між добром і злом. Комусь вдається врівноважити їх, знайти "золоту середину", хтось постійно змінює свою позицію, бо ніяк не зрозуміє, що ж справді є зло, а що - добро. Так і Гамлет, адже і він казав, що викорінити зло можна тільки злом, і ще: "Щоб бути добрим - мушу бути лютим".

Детальніше...

 

Наш сучасник Вільям Шекспір

Не плоть, не дух розпадеться в наші дні,

І людина відчайдушно сумує.

Ф. Тютчев

Шекспір був найбільшим драматургом-гуманістом Англії. Його творчість - вершина літератури епохи Відродження. Немає нічого дивного в тому, що в наш час п'єси Шекспіра не сходять з підмостків театрів світу. Великий драматург говорив про вічне і незмінне, - про людину, тому він завжди сучасний і затребуваний глядачем.

Детальніше...

 

Краса юнацької закоханості в трагедії У. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

Нікого вже не дивує, що в багатьох країнах існують пам'ятники літературним героям. У Данії - андерсенівської Русалочці, в Голландії - комісару Мегре, в Іспанії - Дон Кіхота. Але в Італії, у Вероні, існує унікальний пам'ятник - могила Джульєтти Капулетті. Італійка, ніколи не жила, створена уявою великого англійця, стала такою ж реальною особистістю, як і мільйони дівчат, які кохали і страждали через кохання. Ромео і Джульєтта - імена, які є символами величезною, всепоглинаючої, жертовної пристрасті.

За нашими поняттями, вони обидва діти. Чотирнадцять років Джульєтті, сімнадцять - Ромео. І зараз в цьому віці часто закохуються. Але чи часто гинуть, втративши любов?

Детальніше...

 

Вічні трагедії людства (За трагедії У. Шекспіра «Гамлет»)

На початку XVII століття відбулося зіткнення старого світу, в якому панували феодальна темрява і жорстокість, і нового світла, яким керують згубні пристрасті і сила золота. Спостерігаючи за зіткненням двох зол, гуманісти того часу поступово втрачали віру в добро, справедливість і дружбу. Англійський драматург У. Шекспір присвятив трагедію "Гамлет" саме цій зміні епох.

Головний герой трагедії - принц Данський Гамлет, типовий інтелігент-гуманіст епохи Відродження. Він щиро вірить у людину. Гамлет - студент одного з найвідоміших університетів, він оточений друзями і наповнений любов'ю до життя. Він ще не знає, що її уявлення про світ, при першому ж зіткненні з реальністю, розвіються як дим. Гамлету доведеться відчути всі сумніву, властиві людині взагалі, і два суперечливих почуття опановують його душею.

Детальніше...

 

Гамлет наш сучасник

Зрозуміло, я не є священнослужителем, і можливості сповідувати - у мене немає, та й не хочеться. Просто те, що сьогодні я хочу вам розповісти про моєму улюбленому персонажа Гамлеті, дозволяє мені все-таки побути його сповідують в прямому сенсі цього слова. Ще я вирішила для себе переймати від сповідування його самі позитивні якості, саме приймати, а не відкидати. Адже в моєму кумира стільки доброти і світла ", так багато відваги й сили, така широка душа! Адже він з'явився за часів епохи Відродження.

Сповідь - це ізліваніе душі, чогось самого потаємного і особистого, благання про прощення, про відпущення гріхів перед обличчям людей. Адже завжди є час зробити це визнання, чим більше герой займається самоаналізом, обмірковує все досконале в житті, тим мудріше він стає. Метою епохи Відродження було піднесення людини над похмурим, несправедливим світом злості, черствості і гноблення. Завжди існувала і буде існувати саме піднесене і в той же час найнижче істота - людина. Це були часи освіти, так вважав Гамлет. Після смерті батька, світ постав перед ним в іншому образі.

Детальніше...

 
Зарубіжна Література