Ахматова Анна

Ліричне «я» Анни Ахматової

Перша збірка «Вечір» 1912 року зробила відомим ім’я Анни Ахматової. Характеризуючи особливість її поезії, Кузьмин писав у передмові до збірки про те, що вона має здібність «понимать любые вещи… в их непонятной связи с переживаемыми минутами». Саме звичайні речі свідчать про стан ліричної героїні більше, ніж довгі монологи. її ліричне «я» проступає через тонкість сприйняття світу. Вже у ранніх віршах Ахматової читач побачив цікаву особливість: її короткі вірші схожі на цілий роман, який вміщує історію стосунків, сюжети почуттів і незмінну нерозділеність почуттів. Це поезія «незустрічі». Зміст життя героїнь Ахматової — кохання в усіх відтінках і проявах — від передчуття кохання, чекання любові до «страсти, раскаленной добела».

Детальніше...

 

Мотиви лірики Анни Ахматової

Ганна Ахматова – поет, що прийшов у літературу в першому десятилітті нового, XX століття й світ, що покинув, коли XX століття перевалило далеко за шістдесят. Найближчою аналогією, що виникла вже в перших її критиків, виявилася давньогрецька співачка любові Сапфо: росіянці Сапфо часто називали молоду Ахматову. Дитинство поетеси пройшло в Царському Селі (там вона вчилася в гімназії), канікули проводила в Криму, коло моря, про що напише у своїх юнацьких віршах і в першій поемі «У самого моря».

Детальніше...

 

Образ матері-страдниці в поемі Анни Ахматової «Реквієм»

Хотелось би всех поименно назвать да отняли список, и негде узнать. А. Ахматова
Роки сталінських репресій були жахливим періодом у житті радянського народу: мільйони кращих людей оголошувалися «ворогами народу, зникали безслідно, потрапляли у в’язниці. Про них можна було говорити лише пошепки, від рідних «ворогів народу» відверталися. Не минула ця гірка чаша і сімю Анни Ахматової. Ще 1920 р. був розстріляний більшовиками її перший чоловік М. Гумільов, відомий російський поет, у минулому офіцер царської армії. 1935 р. за «антирадянську» діяльність були заарештовані її син Лев Румільов і другий чоловік; М. Пунін. Після листа Ахматової до Сталіна їх звільнили. Проте 1939 р. Лева Гулмільова заарештували вдруге. Вирок — десять років виправно-трудових таборів. Ахматова пережила довгі роки відчаю і страху. І таких людей були мільйони. Тому поема про пережиті страждання, яку Ахматова пообіцяла написати одній із таких стомільйонних жінок «с голубими губами», є голосом цілого народу.

Детальніше...

 

Основні мотиви лірики Ахматової

Чим живе людина? Напевне, любов’ю. Любов’ю до людей, вірою в майбутнє, надією на краще. Можливо, саме тому, що всі ці супутники любові Анна Ахматова завжди несла в своєму серці, вона і прожила довге життя, людське і творче. Ця чудова талановита жінка донесла до нас літературні досягнення своєї епохи, що постала на перетині двох століть. Тому поетеса увібрала у свою творчість і розвинула надбання і своїх попередників, і своїх сучасників. І нинішнє покоління захоплюється творчістю Анни Ахматової, її вірші дійшли до серця кожного читача.
«Есть три эпохи у воспоминаний»,— сказала Ахматова в одному з віршів. Можливо, це випадковість, але і доля її теж розподіляється на три періоди.
Перший — юний, початковий позначився «Вечором», «Чітками», «Білою зграєю» — творами, такими близькими до надбань поетичної класики XIX століття.

Детальніше...

 

Пізня поезія Анни Ахматової — відображення трагедії часу

У літературу молода Ахматова увійшла як інтимно-психологічний поет, що може не просто розповісти про найсповідальніше, але й дати можливість читачеві пережити разом із нею ці почуття. Пізня поезія поетеси зберігає цю рису, але наповнюється новим змістом, усвідомленням тісного зв’язку своєї долі з долею народу, своєї відповідальності перед історією і культурою за все, що відбувається у країні. Це виявилось у поемі «Реквієм».
За жанром поему можна визначити як ліро-епічну, бо в ній особиста трагедія усвідомлюється як трагедія всенародна, а всенародна — як особиста.

Детальніше...