Биков Василь

Знак лиха

Тема Великої Вітчизняної війни стала на довгі роки однією з головних тем літератури XX століття. Причин тому багато. Це й неминуще усвідомлення тих втрат, які принесла війна, і гострота моральних колізій, які можливі лише в екстремальній ситуації, і те, що з радянської літератури надовго було вигнано всяке правдиве слово про сучасність, - тема війни залишалася часом єдиним острівцем дійсності в потоці надуманої, фальшивої прози, де всі конфлікти, відповідно до вказівок «понад», повинні були відбивати боротьбу гарного із кращим. Але й правда про війну пробивалася нелегко, щось заважало сказати її до кінця. Сьогодні ясно, що неможливо зрозуміти події тих років, людські характери, якщо не враховувати, що 1941 року передував страшний 1929 рік «великого перелому», коли за ліквідацією «куркульства як класу» не помітили, як ліквідоване було все краще в селянстві, і 1937 рік. Однією з перших спроб сказати правду про війну стала повість В. Бикова «Знак лиха». Повість ця стала етапною у творчості білоруського письменника. Їй передували його добутки про війну, що стали вже класикою літератури XX століття: «Обеліск», «Сотников», «Дожити до світанку» і інші. Після «Знака лиха» творчість письменника знаходить подих, заглиблюється в історизм, насамперед у таких добутках, як «У тумані», «Облава». У центрі повести «Знак лиха» - людина на війні.

Детальніше...