Грибоєдов О. С.

Учнівський твір на тему Моє відношення до Чацькому й Молчаліну

Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” являє собою реалістично написану найширшу картину життя Росії після Вітчизняної війни 1812 року. У багатій галереї образів, даних у комедії, майстерно представлені й чиновницький мир, і сановне дворянство, і люди, що дотримуються передових поглядів. У комедії порушені всі гострі політичні й суспільні питання того часу: про кріпосне право, про службу, про освіту, про дворянське виховання; знайшли своє відбиття спори про суд присяжних, про пансіони, інститути, про взаємне навчання, про цензуру й т.п. Головним героєм комедії є Чацький. У його образі Грибоєдов оспівав “саму блискучу епоху тодішньої Росії, епоху надій і піднесеної юності”, як говорив через тридцять років А. И. Герцен. Шацький виріс у будинку Фамусова, у дитинстві він виховувався й учився разом із Софією. Ми знаємо, що він людина утворений, займався літературною роботою, був на військовій службі, мав зв’язок з міністрами, три роки був за кордоном. Перебування за кордоном збагатило Шацького новими враженнями, розширило його кругозір, але не зробило його шанувальником усього іноземного. Від цього низькопоклонства перед Європою, настільки типового для фамусовського суспільства, Чацького охоронили властиві йому якості: справжній патріотизм, любов до батьківщини, до її народу, критичне відношення до навколишньої дійсності, незалежність поглядів, розвинене почуття особистого й національного достоїнства.

Детальніше...

 

Образ Софії в п’єсі А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”

Одним з видатних добутків першої половини XIX століття є комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”. Кожний герой п’єси, виявляючи собою типовий образ, володіє в той же час неповторними індивідуальними рисами. Автор зображує своїх героїв настільки ж складними, як складні реальні люди. Одним з найбільш суперечливих характерів у п’єсі “Горі від розуму” наділена Софія. Дуже добре про це сказано в статті И. А. Гончарова “Мільйон роздирань”. Він говорить про змішання в Софії “гарних інстинктів з неправдою”, “живого розуму з відсутністю всякого натяку на переконання”. Але вона “загублена в духоті, куди не проникає жоден промінь світла, жодна струмінь свіжого повітря”. Гончарів побачив у ній “задатки незвичайної натури”, і тому “недарма неї любив і Шацький”. Від природи Софія наділена гарними якостями: сильним розумом, незалежним характером. Вона здатна глибоко переживати й щиро любити. Ця дівчина одержала гарне утворення й виховання. Героїня захоплюється читанням французької літератури. Але, на жаль, всі ці позитивні риси характеру Софії не могли одержати розвитку у фамусовським суспільстві. Подання про людей вона черпала із сентиментальних французьких романів, ця література розвила в Софії мрійність і чутливість. Тому вона не випадково звернула увагу на Молчаліна, що своїми рисами й своїм поводженням нагадував їй її улюблених героїв. Однак не можна сказати, що Софія осліплена: вона здатна оцінити обранця здорово й критично.

Детальніше...

 

Чацький і фамусовское суспільство

Дуже часто в житті ми стикаємося з людьми, яких можна порівняти з фамусовскім суспільством. Вони підлі, дурні і бездарні. Що ж таке розум для них? І що він означає насправді? Ці питання вирішуються в великому творі російської літератури А.С. Грибоєдова «Горе від розуму». Це горе було головному герою комедії Олександру Андрійовичу Чацькому - розумному, шляхетному, чесному і сміливому людині. Він ненавидить і зневажає фамусовское суспільство, в якому головною темою в житті є чінопоклонство. Його можна порівняти з героєм-одинаком, який б’ється з цілим полком. Але його перевага була в тому, що він був надзвичайно розумний. Чацький хотів чесно служити своїй Батьківщині, але він не бажав прислужувати вищим чинам: «Служити б радий, прислужувати нудно». Ці його слова свідчать про те, що перед нами гордий, дотепний і красномовна людина. У цьому творі А.С. Грибоєдов показує конфлікт між двома протилежними сторонами - Чацьким і фамусовскім суспільством. Олександр Андрійович - жертва свого дотепності.

Детальніше...

 

Фігура Молчаліна в комедії Грибоєдова «Лихо від Розуму»

В системі персонажів п’єси О. С. Грибоєдова «Горе від розуму» важливе місце посідають жіночі образи. Центральним є образ Софії, дочки Фамусова, московського пана, керуючого в казенному місці. Її образ важко визначити однозначно. Пушкін в своїй критичній статті зауважив: «Софія написана неясно». Французькі книжки, на які нарікає Фамусов («Ей сну немає від французьких книг»), фортепіано, вірші, французька мова та танці - ось те, що вважалося необхідним у вихованні панянки того часу. З одного боку, сімнадцятирічна дівчина життєво мудра (адже вона дочка свого батька), розважлива, з іншого боку, сліпа у своїй любові до Мол-чаліну. Адже вона любить не його, а той ідеал, який вона почерпнула з сентиментальних французьких романів. Але цей ідеал на самому ділі виявляється далекий від досконалості. Вона щира у своєму прагненні протегувати «безрідному» Молчаліна, надалі ж сподіваючись зробити з нього «чоловіка-хлопчика, чоловіка-слугу». Адже Софія - дівчина свого класу й часу. А в суспільстві панує всевладдя жінок, тому «чоловік-хлопчик, чоловік-раб жінчиних пажів» - це усвідомлена чи неусвідомлена мрія Софії.

Детальніше...

 

Сцена балу в комедії О. С. Грибоєдова «Горе від розуму»

Сцена балу в комедії готується заздалегідь. З точки зору ідейного конфлікту п’єси розвиток дії передбачає монологами Чацького і Фамусова, в яких протиставляються ідеали та ідейні переконання «століття нинішнього» і «століття минулого», виявляється неприйняття суспільством ідей і думок Чацького - представника передової дворянської молоді 10-20-х років XIX сторіччя.

Велике значення мають картини та явища, що передують балу. Прагнучи добитися у Софії визнання на початку третьої дії комедії, Чацький сам подає їй привід для насмішок:

Детальніше...