Маяковський

Навіки любов’ю поранений з творчісті В. Маяковського

Одна з вічних тем у літературі - тема любові - проходить через всю творчість В. Маяковського. “Любов - це серце всього. Якщо воно припинить роботу, все інше відмирає, робиться зайвим, непотрібним. Але якщо серце працює, воно не може не проявлятися у всім”, - уважав поет. Життя Маяковського з усіма її радостями й прикростями, болем, розпачем - вся в його віршах. Добутку поета розповідають і про його любов, і про те, який вона була. Кохання-страждання, любов-борошно переслідувала його ліричного героя. Відкриємо поему “Хмара в штанах” (1914 р.), і нас відразу, з перших рядків охоплює тривожне почуття великої й жагучої любові:
Мама! Ваш син прекрасно хворий!
Мама! У нього пожежа серця.

Ця трагічна любов не вигадана. Сам поет указує на правдивість тих переживань, які описані в поемі:
Ви думаєте, це марить малярія? Це було,
було в Одесі. “Прибув в чотири”, - сказала Марія.

Детальніше...

 

Маяковський – лірик

Після похорону В. Маяковського Марина Цветаєва напише: “Боюся, що, незважаючи на народні похорони, на всю пошану йому, весь плач по на ньому Москви й Росії, Росія й дотепер не зрозуміла, хто їй був даний в особі Маяковського”. Маяковський залишився незрозумілим. Передчуття цього трагічного відчуження, нерозуміння найглибшого й чистого, що було в ньому, тривожило поета ще за кілька років до смерті:
Я хочу бути зрозумілий моєю країною. А не буду зрозумілий, що ж.
По рідній країні пройду стороною, Як проходить косий дощ.

Детальніше...

 

Я вам розповім про час і про себе. В. Маяковський

Владимир Маяковський… Ще в раннім дитинстві він входить у нашу читацьку свідомість. Перші свої самостійні кроки ми робимо, звіряючись по вічному: “Що таке добре й що таке погано?” Тоді це було для мене чимсь величезним, незрозумілим і нескладним. На наступне сприйняття поезії Маяковського вплинуло сформоване про нього подання як про поета - співаку революції. І це відповідає дійсності, тому що навіть у самих ліричних добутках, поруч із щиросердечними переживаннями поета присутній червоні кольори - кольори революції:
У поцілунку чи рук, чи губ,
У тремтінні тіла близьких мені
Червоні кольори моїх республік теж повинен полум’яніти.

Детальніше...

 

Маяковський — поет великого суспільного, соціального темпераменту

Перше знайомство із творчістю Володимира Маяковського завжди проходить бурхливо, з виникненням безлічі питань, з якимось обуренням навіть. Чому? Важко знайти відповідь на це питання. Страждаючим і самотнім прийшов у російську поезію Володимир Маяковський. Активна позиція борця, зайнята поетом, вступає в непримиренне протиріччя з відчуженням людської особистості в умовах суспільства. Вільна, розкута людина виступає в поезії Маяковського як вище мірило прекрасного на землі. Поема “Хмара в штанах” являє яскравий приклад вираження споріднення ліричного героя з масами:
Жили й мускули - мотив вірніший.
Нам чи милостей часу!
Ми - кожний -
тримаємо у своїй п’ятірні
ми рів приводні ремені!

Детальніше...

 

Кроме любви твоей, мне нету солнца (за віршем В. Маяковського)

Твір за віршем В. Маяковського «Лілічко! (Замість листа)». Серце ніколи не узгоджує з розумом прихід кохання. Поет В. Маяковський 1915 р. закохався в заміжню жінку Шлю Врік, яка слала йото музою на довгі роки. Дружні стосунки з родиною Еріків тривали до самої смерті Маяковського. Довгий час вони жили втрьох в одній квартирі. Осип Брік займався видавництвом віршів Маяковського. Коли 1928 р. вийшов перший том зібрання творів поета, то в ньому була зазначена посвята: «Л. Ю.Б, незважаючи на те, що Маяковський за цей час не раз серйозно закохувався і навіть збирався створити сім’ю. Один із ранніх віршів Маяковського «Лілічко! (Замість листа)» (1916) розповідає про його почуття до Лілі Брік. Він звучить, як живий голос поета, безпосередньо звернений до коханої жінки, що стоїть перед ним. Це плутано-схвильована мова людини, для якої зараз в коханні вся її доля. Поет говорить і про невідворотність прощання:

Детальніше...