Островський А. Н.

Психологізм драми А. Н. Островського “Безприданниця”

Кращою психологічною драмою А. Н. Островського по праву вважається “Безприданниця”. Її нерідко зіставляють із “Грозою”, і у відомій мері це справедливо. “Гроза” - головне добуток дореформеної драматургії Островського, “Безприданниця” же вбирає в себе багато мотивів післяреформеної творчості драматурга. На зіставлення цих п’єс наводить і те, що в обох перед нами розгортається драма неабиякої жіночої натури, що приводить до трагічної розв’язки. Нарешті, важливо й те, що в обох п’єсах істотну роль грає збірний образ волзького міста, у якому відбувається дія. Але розходження епох, зображених у цих п’єсах, привело до доконаної відмінності художнього миру “Грози” і “Безприданниці”. “Безприданниця” - драма буржуазної епохи, і це вирішальним образом впливає на її проблематику. Якщо душу Катерини в “Грозі” виростає з народної культури, одухотвореної моральними цінностями православ’я, то Лариса Огудалова - людина нового часу, що порвав зв’язок з тисячолітньою народною традицією, що звільнила людини не тільки від підвалин моралі, але й від сорому, честі, совісті. На відміну від Катерини, Лариса позбавлена цілісності. Її людська талановитість, стихійне прагнення до моральної чистоти, правдивість - усе, що йде від її багато обдарованої натури, високо піднімає героїню над навколишніми. Але сама життєва драма Лариси - результат того, що буржуазні подання про життя мають над нею влада, впливають на її розуміння людей.

Детальніше...

 

Символіка в п’єсі О. М. Островського «Гроза»

Для творів реалістичного напряму характерне наділення предметів або явищ символічним сенсом. Першим цей прийом використав А. С. Грибоєдов у комедії «Лихо з розуму», і це стало ще одним принципом реалізму. О. М. Островський продовжує традицію Грибоєдова і начає важливим для героїв глуздом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в п’єсах Островського є і своя особливість: наскрізні образи - символи задані в назвах творів, і тому, тільки зрозумівши роль символу, закладеного в назві, ми можемо зрозуміти весь пафос твору. Аналіз цієї теми допоможе нам побачити всю сукупність символів у драмі «Гроза» і визначити їх значення і роль у п’єсі.

Детальніше...

 

Сенс назви п’єси О. М. Островського «Гроза»

З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище - купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського «Гроза». Чому автор саме так назвав свою драму? Адже в ній йдеться зовсім не про природне явище. На це питання можна відповісти, розглянувши саму п’єсу, конфлікт в ній. Головна героїня «Грози», Катерина, живе в місті Калинові, на березі Волги, де панує патріархальний уклад, де всім правлять купці-самодури: Дикої, Кабанихи та їм подібні. Мешканці Калинова живуть в особливому стані світу - кризовому, катастрофічному. Руйнується фундамент, що підтримує старий порядок, і з ним усталений побут.

Перша дія вводить нас у передгрозову атмосферу життя. Зовні все як і раніше спокійно, але криза ще попереду. Безтурботність людей лише підсилює напруженість, що панує в природі і житті. На Калинов рухається гроза …

Детальніше...

 

Учнівський твір По п’єсі А. Н. Островського “Гроза”.

“Суспільний сад на високому березі Волги; за Волгою - сільський вид”, - такою ремаркою Островський відкриває “Грозу”, Дія російської трагедії підноситься над волзькою широчінню, розорюється на всеросійський простір, йому відразу ж надається поетична окриленість: “Не може вкритися град, у верху гори коштуючи”. У вустах Кулинина звучить пісня “Серед долини рівна” - епіграф і поетичне зерно “Грози”. Це пісня про трагічність добра й краси: чим багача духовно людина, тим менше в нього опор, тим драматичне його існування. У цій пісні вже передбачається доля героїні з її людською неприкаяністю, з неможливістю знайти опору й підтримку, з її невмінням пристосовуватися до обставин. І от перед нами Катерина, який однієї дано в “Грозі” удержати всю повноту життєздатних початків народної культури. Звідки ж беруться в Катерини життєві джерела цієї цілісності? Для того щоб це зрозуміти, треба звернутися до культурного ґрунту, що неї харчує. Без її характер Катерини в’яне, як скошена трава.

Детальніше...

 

Побут і вдачі купецтва в драмі А. Н. Островського “Гроза”

Гроза - явище в природі що очищає й необхідне. Вона приносить із собою свіжість і прохолодь після виснажливої жари, живлющу вологу після суши. Вона несе що очищає, оновлююча дія. Таким “ковтком свіжого повітря”, новим поглядом на життя стала в літературі середини XIX століття п’єса А. Н. Островського “Гроза”. Велика російська ріка, самобутній народ, що живе на ній, дали авторові багатий творчий матеріал. Драма пролунав як трагічний голос часу, як лемент народної душі, що не бажає більше терпіти гніт і неволю. В “Грозі” Островський вернувся до своєї улюбленої тематики, до зображення сім -але-побутового конфлікту в купецькому середовищі. Але усвідомив він цей конфлікт у його внутрішньому драматичному розвитку, довів до рішучої розв’язки й тим самим уперше вийшов за межі комедійного жанру. Життя Калинова й подібних йому міст Росії того часу Добролюбов назвав “темним царством”. Сонне, спокійне, розміряне існування. Більшу частину часу калинівці проводять будинку, де за високими стінами й міцними замками неквапливо їдять, займаються якими-небудь домашніми справами, сплять. “Спати лягають дуже рано, так що незвичній людині важко й витримати таку сонну ніч”. По святах жителі неквапливо, чинно прогулюються по бульварі, але “і те один вид роблять, що гуляють, а самі ходять туди вбрання показувати”.

Детальніше...