Маланюк Євген

Мотив туги за Батьківщиною у творчості Є. Маланюка

Представник абсолютно нової генерації, поет-воїн, незрадливий лицар-патріот, Є. Маланюк увійшов в історію української літератури XX століття особливою силою слова, пристрасністю почуттів, сміливістю зображення навколишньої дійсності. Видатного поета читає не одне покоління, і кожне розуміє його по-своєму, визначає те, що найбільше хвилює у свій час. Це можна сказати і про Євгена Филимоновича Маланюка. Та вічно новим, безмежно хвилюючим кожного читача безвідносно до віку залишається мотив пекучої туги за втраченою Батьківщиною. Еміграція... Кожний сприймає це поняття по-різному, вкладає свій сенс у нього. Для письменника еміграція стала трагедією всього життя. Він покинув Україну у 1920 році вояком у складі Української Армії під командуванням Симона Петлюри і з того часу більше не бачив рідної землі. Але ні на хвилину не забував її, бо там, на чужині, "дні — віками" ставали для нього:

Детальніше...

 

Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка (3 варіант)

Важко живеться на світі тим людям, які не мають твердого характеру, які здатні розгублюватися від несподіваних проблем, від не зовсім добрих змін у житті. Але їм протистоять люди, які вірять у те, що роблять, які ніколи, навіть під натиском обставин, не здатні зректися своїх ідей та вподобань. Таким, на мій погляд, був і Євген Маланюк, якого не змінили ні трагічні для нього події революції, ані перебування у таборі для інтернованих. Волелюбні мотиви він передає у своїх поезіях, чудових і незабутніх.

Ліричний герой Євгена Маланюка — голос поета, чесний, люблячий, відвертий, вільний, вольовий. Його не зломили ані бурі історії, ані трагічні події, які сталися на початку століття. Він наче пам'ятає часи минулі, які породили його сучасників, чесних, справедливих, вольових людей, здатних протистояти усіх незгодам. Вони працювали на полях, на заводах, не маючи й гадки, що

Детальніше...

 

Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка (2 варіант)

Людина завжди мріяла про щасливе життя, про незалежність своєї країни, про власну свободу. Людина хоче жити своїми думками, мати свої мрії, будувати своє щастя, незалежно від того, як думають, про що мріють, чого бажають від життя інші. Так жив український поет Євген Маланюк, який, хоч і народився в Україні, але не зміг винести морального поневолення і тому багато років, аж до самої смерті, провів в еміграції. Але залишився люблячим сином рідної землі.

Ліричний герой Євгена Маланюка, як, мабуть, і сам поет, мріє жити, як жили його, наші предки:

Детальніше...

 

Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка (1 варіант)

Творчість Євгена Маланюка — це виклик тим українцям, хто забув про свої вільні корені, хто не хоче знову відчути свободу. Поет не дуже багато часу провів на рідній землі. Хоч і народився в Україні, хоч і намагався у рядах армії УНР боротися за рідну державу, проте з 1920 року він подався в еміграцію. Та це не зменшило його любові до Батьківщини, не вбило його віри в українських людей, справжніх патріотів. Тому й ліричний герой творів Маланюка є невблаганним волелюбцем, що намагається відкрити очі своїм сучасникам на зло, яке відбувається у країні.

Детальніше...

 

Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш «Шевченко»)

Євген Маланюк вважав за свого учителя Тараса Шевченка. З великою повагою і любов'ю схиляв він голову перед талантом великого Кобзаря.
Своєму вчителю і натхненнику Маланюк присвятив поезію "Шевченко", що увійшла до збірки "Земля і залізо". У вірші автор роздумує над сутністю творчості Шевченка, увиразнює його як геніальну особистість, як національного пророка, поета національної ідеї.

Детальніше...