Квітка-Основ'яненко Григорій

Доля сільської дівчини утворах Г. Ф. Квітки-Основ’яненка

Значне місце у творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненка посідають сентиментально-реалістичні повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. У кожної із них своя доля, але є в цій долі щось спільне для всіх дівчат - кожна із них, по-своєму звичайно, переживає найсвітліше у житті почуття-кохання. Так у повісті «Маруся» на перешкоді до одруження закоханих стоїть перспектива важкої двадцятип’ятирічної солдатської служби для нареченого і злиденної долі жінки-солдатки для нареченої. Опоетизована історія чистого і вірного кохання сільської дівчини Марусі й парубка з міських ремісників Василя завершується трагічно.

Детальніше...

 

Поєднання реального і фантастичного у повісті «Конотопська відьма»

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко - зачинатель нової української прози. Письменник одним із перших в Україні почав писати народною мовою не тільки про смішне, а й про серйозне. Це було актом історичного значення, який довів зрілість і художню досконалість української мови. Квітка-Основ’яненко прийшов в українську літературу в час її національного ‘ відродження. Твори письменника нікого не залишали байдужим. Простих людей ці твори захоплювали до сліз, бо оповідали про їхнє життя, розказані до того ж правдиво, зі співчуттям. Митець досконало знав український побут, фольклор, народну демонологію й органічно використовував цей матеріал у своїх торах. Один з них - «Конотопська відьма» - повість, в якій реальне й фантастичне сплавлені автором у цілісну картину.

Детальніше...

 

Григорій Квітка-Основ’яненно – батько української прози

Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка українською мовою має собою новий важливий етап не лише в його творчості, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До 30-х років XIX століття у новій українській літературі розвивалися і поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістично-пізнавальних завдань літератури потребували зображення дійсності в її широкому охоплений в усіх труднощах, суперечностях і деталях показу людини в складних суспільній відносинах, відображення життя у формах самого життя. Для здійснення цих завдань найпридатнішими були прозово-епічні жанри – роман, повість, оповідання. Основоположником української художньої прози й став Квітка-Основ’яненко, який чутливо вловлював назрілі потреби часу. Першим його українським твором у прозовому жанрі стала знаменита повість «Маруся». Приводом до її написання були тогочасні дискусії щодо творчих можливостей української літературної літератури.Деякі митці вважали її спроможною лише на жартівливі твори.Квітка-Основ’яненко своєю «Марусею» переконливо продемонстрував різнобічні художньо-літературні можливості української мови, її придатність для написання прозових творів серйозного, навіть трагічного змісту.

Детальніше...

 

Літературна праця — справжнє покликання Григорія Квітки-Основ’яненка

У кінці XVIII — на початку XIX століття в українській літературі вже була поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» І. П. Котляревського, були гумористичні й сатиричні вірші мандрованих дяків, але ще.не було прозових творів, написаних народною, розмовною мовою. У той час наша література чекала такого письменника, який започаткував би прозу в новій українській літературі. Саме тим українським повістярем і став Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко.
Г. Квітка-Основ'яненко народився в селі Основа, що на околиці Харкова, в сім'ї багатого поміщика-дворянина, який мав багато землі і понад дві сотні кріпаків. Старий Квітка був близько знайомий із Григорієм Сковородою, брав участь у заснуванні Харківського університету. Мати майбутнього письменника, Марія Василівна, теж була з багатого роду, мала досить гарну освіту.

Детальніше...

 

Повість «Конотопська відьма» — найкращий гумористично-сатиричний твір Г. Квітки-Основ’яненка

Сатира Григорія Квітки-Основ'яненка тісно пов'язана з традиціями «Енеїди» І. П. Котляревського і розвитком сатири М. В. Гоголя.

У змалюванні дійсності Квітка-Основ'яненко широко використовував усну народну творчість — казки, прислів'я, приказки, повір'я та перекази. У сатиричних творах письменник висловлював народні погляди на всіляке лиходійство, жадібність, користолюбство.

Найкращим гумористично-сатиричним твором Квітки-Основ'яненка є повість «Конотопська відьма». У сюжеті твору майстерно переплітаються реалістичні картини із фантастикою. Для того щоб правдиво показати суспільне життя, взаємини українського панства і козацької старшини кінця XVIII століття, письменник вдало використав усну народну творчість, повір'я і звичаї українців.

Детальніше...