Кобилянська Ольга

Повість «За ситуаціями», має струнку і компактну композицію

Повість «За ситуаціями», як слушно відзначили деякі критики (О. Бабишкін), має струнку і компактну композицію. Дія розгортається в логічно-часовій послідовності, повість не переобтяжена позасюжетними елементами. Перед читачем у прискореному, ніби кінематографічному ритмі проходять один за одним епізоди, що весь час сприяють наростанню почуттів Аглаї аж до найвищого піднесення. Написані вони справді по-кінематографічному гостро і ощадно в засобах.

Детальніше...

 

Життя і творчість О. Кобилянськоі 1914—1940 років

Імперіалістична війна 1914 року допомогла виявити вповні політичну орієнтацію українських письменників і культурних діячів, що жили на західноукраїнських землях. О. Кобилянська не стала в ряди тих, хто орієнтувався па царську Росію. Не по дорозі їй було і з тими літераторами, які з перших днів війни підтримували загарбницькі цілі «благодатної» Австрії, хоч деякі симптоми проавстрій-ських настроїв і проявилися в оповіданнях письменниці перших років війни («Щира любов», «Лісова мати»). В критичній літературі пояснюється це впливом австрофіль-ської пропаганди, що її вели українські буржуазно-націоналістичні партії Галичини й Буковини. Насправді ж це явище набагато складніше, ніж може здатися на перший погляд, і ці проавстрійські настрої зумовлені рядом серйозних причин.

Детальніше...

 

Образи у новелі «Юда

У новелі «Юда» розповідається про літнього селянина, життя якого знівечила війна, його сина, що утримував сім’ю, мобілізували австрійці, дома лишилися хнора жінка й невістка з малим онуком. І він, старий та немічний, мусить з ранку до вечора сповняти найтяжчі роботи, доглядаючи сім’ю і маржину. Створюючи типовий характер буковинського селянина, письменниця розкриває Його образ через думки і настрої, зумовлені тими ситуаціями, в які він потрапляє. Спочатку думками селянин -далекий від війни. Він має так багато клопоту по господарству! Та війна безжально вривається в його життя, несучи невимовні страждання й загибель.

Детальніше...

 

Оповідання «Назустріч долі»

Оповідання «Назустріч долі» за способом зображення подій дещо відмінне від розглянутих раніше. В ньому охоплене ширше коло подій, розвинутий сюжет і розкриті долі значної кількості персонажів, тривожні настрої усього села, що потерпає від навислої воєнної бурі. Самі ж страхіття пійни з її кров’ю і руїнами змальовуються через сприймання дівчинки Настки. В останньому оповіданні О. Кобилян-ської є багато спільного з новелою В. Стефаника «Діточа пригода». Навіть маленькі герої подібні своєю наївною серйозністю. Правда, ця риса в Настки більше помітна тоді, коли вона жила у світі своїх дитячих мрій і не була втягнута у вир воєнних подій. Згодом же, коли Настка втратила свого друга-спасителя, який вкладав у її чисту душу нові образи, нові думки, коли Настка пережила смерть матері, а потім пропав безвісті і батько,- вона стає справді не по-дитячому серйозною і розсудливою. Спаситель Настки, Федір Михайлович, залишивши Буковину, через лихоліття пійни пішов своєю дорогою, а сирота Настка своєю дорогою - кожне назустріч своїй долі.

Детальніше...

 

Простими і немногими словами дякую Вам

Відрадним явищем у житті О. Кобилянської перших повоєнних років було вшанування мистецькою громадськістю Чернівців 35-ліття її літературної діяльності (1922). Відзначали цей ювілей і в Галичині. Чернівецькі видання «Промінь» і «Каменярі» присвятили ювілярці спеціальні випуски, накладом журналу «Промінь» вийшла збірка її творів «Сниться», до якої увійшли антивоєнні новели і нариси. У відповіді-подяці О. Кобилянська писала: «Простими і немногими словами дякую Вам, дорогі земляки, за всей Ваш труд, який не щадили Ви, щоб звеличати мені той, можу щиро сказати, найкращий день мого життя. Не як свято буде сей день сіяти на дальше в моїм серцю, а як огонь любові, запалений національною і культурною свідомістю мого народу - до великої поломіні, що не згасне в мені до самого краю мого життя і не допустить, щоб руки мої опустилися безчинно в подолок, доки не захоче се сама природа…»

Детальніше...