Павличко Дмитро

«Червоне — то любов, а чорне — то журба…»

Любов — це найглибше почуття людини. Вона народжується разом з людиною і вмирає разом з нею. Любов буває різною: любов до жінки, до матері, до Батьківщини, до дитини. Але в будь-якому випадку вона робить людину духовно багатою, наче дарує їй крила.

Про це велике почуття писали майже всі письменники і поети. Дмитро Павличко також створив багато ліричних картин кохання. Як творець талановитих віршів, поем та пісень, він приніс у велику літературу долю свого краю, частку свого серця. Читачі схвильовано оцінили книжки Дмитра Павличка, які знаменували собою наступне визначне досягнення новітньої поезії, творчий злет українського мистецтва слова. Слово Д. Павличка, виразне й самобутнє, відшліфоване до блиску і точне, виповнене чуттям любові й ненависті, багате на барви і голоси життя, лине по-молодому дзвінко, щиро. Поезія Павличка така мелодійна, що вже давно привернула увагу композиторів. Щирості вислову поет досягає народнопісенними засобами, пестливими словами, ліричною схвильованістю.

Детальніше...

 

«Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу» за поезією Д. Павличка

Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає вивільга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка.

Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками.

Детальніше...

 

«О рідне слово, хто без тебе я?» (сонети Дмитра Павличка про рідне слово)

Багато творів поета Дмитра Павличка присвячено проблемам розвитку української національної культури, історії, мови. Він починав навчання в польській школі, де українська мова, рідна для Павличка, була заборонена. Гіркоту зневаженої гідності виллє поет пізніше у віршах: "За мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати мені..." З дитинства у нього любовне, бережливе, трепетне ставлення до рідного слова. Захист і турбота про його розвиток стануть для поета справою обов'язку й честі.

Про рідну мову, її значення в житті кожної людини роздумує поет у багатьох віршах. Один із них — "Ти зрікся мови рідної". Нещасна та людина, яка зреклася рідної мови. Від неї відвернеться, не прощаючи зради, рідна земля, перестане родити; гілка на вербі зав'яне від доторку зрадника, заросте і зникне в безвісті слід, від її ласк закам'яніє друг і посивіє рідна мати, від її погляду серця й зірки обернуться на сліпе каміння — і ні з ким буде розрадити журбу, ніхто не захоче розділити печаль і втішити в горі. Такій людині немає прощення.

Детальніше...

 

Пісенна творчість Дмитра Павличка

І. Дмитро Павличко — поет щедрого і своєрідного обдарування. (Захоплений красою народної пісні, змалку вихований у любові до неї, Дмитро Павличко закономірно став поетом-піснярем. Багато з його поезій стали популярними піснями.)

II. Незрівнянні твори поета-пісняра.

1. «Два кольори» — пісня про істинні людські цінності. (Нелегким випадає шлях кожній людині. Як на вишитііі сорочці червоний колір із чорним, так і у житті переплітаються радощі й смуток, щастя і горе, любов і ненависть. Та як би не склалося життя, у серці завжди житиме спогад про рідну неньку, про незабутні дні дитинства, про рідний поріг, від якого вирушив у незвідані світи. Багатьма дорогами пройшов ліричний герой, ось уже і сивина війнула в очі. Усе життя героя, що ототожнюється з життям самого автора, вмістилося на вишитій вправними маминими руками сорочці — «червоними та чорними нитками» — одвічними кольорами-символами українців.)

Детальніше...

 

«Червоне — то любов, а чорне — то журба» (інтимна лірина Дмитра Павличка)

Світова література знає чимало зразків інтимної лірики. Пригадаймо сонети Петрарки, поезії Пушкіна, неповторне «Зів'яле листя» І. Франка, поезії А. Ма­лишка, В. Сосюри.

Тема кохання, болісного, жагучого, драматично гострого, — одна з характерних для Д. Павличка. Захоплення жіночою красою, палкий жаль за втраченим коханням, вибагливість в інтимних стосунках — такі почуття проймають цикл поезій «Пахощі хвої», ця тема пізніше буде найглибше розроблена в збірці «Та­ємниця твого обличчя». Інтимна лірика поета пристрасна, сповнена ніжності, емоцій. Животворна сила любові, яку оспівує Д. Павличко, виховує нову людину, спонукає її до нових звершень, робить благороднішою, чистішою, підносить у помислах і ділах.

Детальніше...