Рильський Максим

Творчі добутки М. Рильського з слов’янських літератур

Максим Рильський – глибокий і різносторонній вчений. Він мав не лише поетичну натуру, а й допитливий розум дослідника, був людиною великої ерудиції і залишив після себе дорогоцінну спадщину в галузі історії і теорії літератури, художнього перекладу, фольклористики, мистецтвознавства, історії української літературної мови, лексикології і т. д. У дні Великої Вітчизняної війни та післявоєнний час поет часто виступав як літературний критик і публіцист, ревно клопотався про розвиток літератури, її комуністичну ідейність, реалізм, художню досконалість. Рильський-учений завжди шукав і знаходив «мости», які єднали в минулому і єднають сьогодні письменників, композиторів, артистів, художників Росії й України, слов’янських народів, прогресивних митців світу.

Детальніше...

 

Рильський: Звідки ж набрався він сили

В поемі «Сашко» (1927-1928) Рильський прагне створити образ активного борця за перемогу. Герой поеми – робітничий підліток Сашко – типовий представник трудового народу («таких не сто й не двісті – неподоланний океан»). Є підстави гадати, що образ Сашка – нового героя в творчості поета – з’явився під значним впливом думок і поглядів М. Горького. У статті «Замітки читача» (1927) Горький критикує тих письменників, які виявляють перебільшену увагу до «ветхого Адама», до чоловічка учорашнього дня, засміченого дрібними грішками, і висловлює думку, що героєм радянської літератури повинна бути нова людина,, «Прометей, викрадач небесного вогню і ворог богів». В одній із глав поеми «Сашко» Рильський в дусі Горького називає Цезарів і Наполеонів «убивцями в лаврових вінках». Він утверджує безсмертя героїв, що, як міфічний Прометей, присвятили своє життя визволенню людства:

Детальніше...

 

Любовна лірика Максима Рильського

У ранній творчості Максима Рильського визначне місце займає лірика настроїв. Вірш «Поле чорніє. Проходять хмари» – це пейзажна настроєва мініатюра. Шевченківськими живописними мазками Максим Рильський малює картину ранньої весни – провесни: Поле чорнів. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою. Радість буття, яка охоплює ліричного героя, розкривається засобами поетичного синтаксису, звертаннями, риторичними запитаннями й окликами. Малюнки природи в обох строфах завершуються висловом почуттів ліричного героя. «Земле! як тепло нам із тобою!» – так закінчується перша строфа. Єднання з природою, замилування красою навколишнього світу породжує піднесений настрій, розбуджує в душі героя молоді (зелені) надії:
Де вас подіти, зелені иадії?

Детальніше...

 

Максим Рильський – тонний знавець мовних скарбів

М. Рильський понад п’ятдесят років працював у літературі й залишив нам велику й цікаву спадщину. Його талант був багатогранний: відомий поет, невтомний перекладач, вдумливий учений, талановитий мистецтвознавець. Своє творче кредо М. Рильський визначив у пролозі до поеми «Мандрівка і молодість»: Колись перед історії судом я постану, птах малого льоту… І скаже суд: «Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту?» Я вважаю, що М. Рильський, як гідний син свого народу, повністю виконав своє призначення. Він став співцем українського слова, в якому й досі чується кила його таланту. Багатий художній доробок поета позначений роздумами про місце людини в житті, духовні цінності нашої епохи, пронизаний мотивами лю-Ііоні до всього найкращого. Його поезії сповнені ширості, відвертості й разом з тим легкої іронічної усмішки. Як добрий знавець класики, людина глибокої ерудиції, він широко використовує історичні й літературні доробки, що надає колориту його художній палітрі.

Детальніше...

 

Естетичні теми віршів Максима Рильського

Аналізуючи книгу «Голосіївська осінь», в якій вміщеним «Діалог», Л. М. Новиченко так визначає ідейне спрямування віршів Максима Рильського на естетичні теми: «…поезія потрібна у вік космічної ракети не тільки для ТОГО, щоб нагадувати про подвиги і мрії попередників. Вона сама є концентрована мрія, що окриляє творчу думку сучасників. Без емоції немає людського шукання істини, вказував Ленін, а без фантазії, говорив він, було б неможливе навіть відкриття диференціального та інтегрального числення. Вже на цій підставі поезія, мистецтво взагалі посідають законне місце в ряду «співтворців» не тільки ракети, але і всіх великих чудес нашого віку»1. Проти духовного убозтва виступає Рильський і у вірші «Ми сиділи в Гданську». Він по-батьківському дбає про виховання молоді, навчаючи її «кожну мить хорошу берегти» («Як ідеш ти…»).

Детальніше...