Симоненко Василь

«Є в коханні і будні, і свята…» (за інтимною лірикою В. Симоненка) (2 варіант)

Жили на нашій українській землі співці кохання, які багато своїх поезій присвятили своїм дівчатам, дружинам, красі людських взаємин. Василеві Симоненку, на мою думку, належить право називатися одним з перших серед них, бо стільки радощів, смутку, щастя та розчарувань в його віршах, що стає навіть шкода, що ти не бачиш зараз на власні очі його коханої. Яка ж вона, що її так палко кохає ця сильна, красива духовно і фізично людина?! Відповідь треба шукати в поезіях Василя Симоненка.

Детальніше...

 

«Є в коханні і будні, і свята…» (за інтимною лірикою В. Симоненка) (1 варіант)

Жила на землі людина, чесна і справедлива, людина, якій не байдужі були неосяжні поля рідної Батьківщини, яку хвилювали події, що відбувалися на рідній землі. Це — Василь Симоненко. Нелегким було його життя, і ще невідомо, чи не сидів би він разом зі Стусом за ґратами, якби сама доля не вкоротила йому часу. Симоненко відчував душею усі зміни настрою рідного народу, вболівав за нього і, як кожна людина, кохав і любив. Його щирі почуття відбились у незабутній інтимній ліриці, яка бентежить серце й дарує казкову насолоду єдності зі світом закоханості, зі щастям бути разом з матінкою.

Детальніше...

 

«Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил». Образ України в творчості Василя Симоненка

I. «Я — українець. Оце і вся моя біографія». (Несправедливо коротке життя судилося В. Симоненку. Проте він чітко окреслив справжні життєві цінності й утвердив їх у своїй творчості. А найдорожчою цінністю для людини є Батьків­щина.)

II. Оспівування любові до України у поезіях Василя Симоненка.

1. Синівська розмова з Батьківщиною у поезії «Україно, п'ю твої зіниці...» (Поезія написана у формі монологу ліричного героя, зверненого до матері- України. Ліричний герой ніби хоче зупинитися на мить, щоб перевести дух, подивитися у материнські очі, схилити перед нею голову, вшанувати:

Детальніше...

 

Відповіді до теми: творчість В. Симоненка

1. Якою була мати Василя Симонєнка?

Мати Василя Симонєнка, Ганна Федорівна, народилася у селі Біївці у бідній селянській родині 1908 року.

Мати Ганни Федорівни померла дуже рано, а батько ще няньчив онука Ва силя. Дід з онуком дуже дружили. І Василь, ставши поетом, написав вражаючий вірш «Дід умер» та новелу «Дума про діда».

Ганна Федорівна все життя прожила в Біївцях і дуже пишалася цим, адже не було в Україні більш співучого села, не було таких велелюдних ярмарків, які виру вали там.

Детальніше...

 

Ідея незнищенності людської душі у поезії В. Симоненка «Дід умер»

Василь Андрійович Симоненко родом з Полтавщини – чудового, співучого краю. Краю, який славиться не лише талантами неперевершеними, а й чесними, працьовитими хліборобами. Саме такими, простими селянами-трудівника ми, були рідні поета. Дитинство його припало на воєнні й повоєнні роки. Хло-пець ріс без батька. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба, а Василя доглядали дідусь і бабуся, яких він дуже любив. З дідом ранками ходив косити траву, довгими вечорами слухав казки, яких той знав безліч. Вони були справжніми друзями. «Дід був худий, з жилавою шиєю і кошлатими бровами, під якими плескалась світла озерна вода очей. Ходив дід неквапно і весь час був у роботі – то косив пахучу шовкову траву, підставивши сиву голову ласкавому сонцю, то плів коневі уздечку, а то вирізав онукові іграшки», – згадує Василь Симоненко.

Детальніше...