Яновський Юрій

«Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду…» (за романом Ю. Яновсьного «Вершнини»)

Найкращі свої прозові твори Юрій Яновський створює ще молодою людиною. Тож крізь рядки читається юнацьке захоплення життям, сміливість та, може, навіть безкомпромісність, гаряче серце і, разом із тим, гостре відчуття несправедливості, якщо така була, любов до моря, пригод, усього нового та незвіданого. Сучасники письменника кажуть, що таким він залишався до самої смерті...

Юрій Яновський сам був свідком подій, описаних у романі «Вершники», тоді, у складні часи громадянської війни в Україні, йому було близько вісімнадцяти років. Зрозуміло, що юнак сприймав усе оточуюче дуже гостро, слідкуючи за подіями, намагаючись зрозуміти, осмислити усе побачене і почуте. Власний досвід, історичні відомості та художній вимисел знайшли своє поєднання у романі.

Детальніше...

 

Трагедія роду Половців у романі Юрія Яновського «Вершники»

Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він питав себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь... чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і приємний біль мудрості?» У словах цих не тільки естетична програма письменника. Це — девіз його життя!

Ю Яновський належить до покоління тих письменників, які відкривали нові теми, шукали нові форми, йшли незвіданими шляхами. В українську літературу він увійшов як натхненний романтик. Романи Яновського про громадянську війну — це величезні поеми у прозі, вони світяться сонцем, їхні високі вітрила гудуть пружною силою степових вітрів. Саме таким твором увійшов в українську літературу роман «Вершники». Три роки плідної праці, три роки Ю. Яновський вкладав усю свою душу в роман-сповідь, щоб донести до наступних поколінь жахливу трагедію братовбивчої війни, три роки глибоких роздумів про долю України.

Детальніше...

 

Чи ножна назвати шиття Мусія Половця подвигом? (За новелою Ю. Яновського «Шаланда в морі»)

Роль образу Мусія Половця в романі «Вершники». (Мусій Половець — батько братів Половців, які зійшлися у шабельному бою під Компаніївкою. «Одного роду, та не одного класу» були діти старого рибалки. Усіх їх він однаково виховував, але батькову науку вони згадують тільки перед смертю. Умираючи від руки брата-ворога, вони згадують слова Мусія Половця: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Здається, що цієї миті незрима тінь батька стає між братами. Недаремно письменник вводить у новелу епізоди з батьком, які неначе «перемикають» дію, намагаючись зняти напруження.)
Життя Мусія Половця.

Детальніше...

 

«Я вклав у цей твір всі свої сили» (Ю. Яновський та його роман «Вершники»)

I. «Роман «Вершники» — вершина, апофеоз, природний наслідок напруженого творчого розвитку митця». (Олесь Гончар) (Юрій Яновський романом «Верш ники» не прагнув «реабілітувати» себе в очах критики після виходу твору «Чо тири шаблі», який розцінили не просто як творчу невдачу письменника, ;і як ідейну поразку. Роман «Вершники» Юрій Яновський писав, коли талант мім ця піднявся на якісно новий рівень.)

II. «Ю. Яновський — український Гомер» (газета «Юманіте»),

Детальніше...

 

Відповіді до теми: роман Яновського «Вершники»

Як різні письменники оцінювали роман Ю. Яновського «Вершники» ?

Роман-притча «Вершники» обійшов увесь світ. Він перевидавався і не сходив із полиць книгарень, вуличних розкладок, бібліотек Західної Європи, захоплював і продовжує захоплювати читачів. Та, незважаючи на це, українські «брати-письменники» по-різному ставились до творчості Ю. Яновського.

Юрій Смолич згадував у своїх мемуарах випадок, коли Яновський приніс йому рукопис «Вершників», і він порадив Юрію Івановичу забрати твір і нікому його більше не показувати.

Детальніше...