Зарубіжна Література

Минуле, сьогодення й майбутнє Елізи Дуліттл

Шкільний твір По п’єсі Б. Шоу “Пігмаліон”. Джордж Бернард Шоу - найбільший англійський драматург кінця XIX - початку XX століття. Йому вдалося вивести англійську драму з ідейного й художнього тупика, характерного для 60-70-х років XIX в. Він додав їй соціальну гостроту, проблемний характер і блискучу сатирично-парадоксальну форму. Серед численних п’єс, написаних Б. Шоу між 1905 і 1914 р., виділяється “Пігмаліон” (1913). Ця п’єса обійшла всі провідні театри миру й користується незмінним сценічним успіхом. Назва її нагадує про античний міф, відповідно до якого скульптор Пігмаліон закохався в створену їм статую Галатеї й пожвавив неї своїми благаннями. У версії, запропонованої Шоу, у ролі новоявленої Галатеї виступає лондонська квіткарка Еліза Дуліттл, а ожививши її Пігмаліон - професор фонетики Хіггінс. Гуморист, іраніст, парадоксаліст Шоу демонструє свою віру в безмежні можливості людини. Недорікуватій замазурі Елине з надзвичайною легкістю дається не тільки оволодіння літературною англійською мовою, перед нею відкриваються справжні багатства духовної культури, відбиті в книгах, музиці, і вона жадібно усмоктує їх. Елізу не просто приймають за щиру леді на великосвітському прийомі - розумна, талановита дівчина з народу стає по-справжньому гармонійною особистістю. Щось схоже відбувається й з її батьком, сміттярем Альфредом Дуліттлом - із брудних смітників він з легкістю крокує на кафедру проповідника, тому що дарунок оратора, полеміста даний йому самою природою.

Детальніше...

 

Шкільний твір на тему Доля Елізи Дуліттл

Англійський драматург Бернард Шоу створив п’єсу “Пігмаліон” в 1913 році, згадавши міф про скульптора Пігмаліоне, що, виліпивши статую прекрасної Галатеї, закохався в неї й, за допомогою богині Афродіти, зумів пожвавити неї. У ролі Галатеї ми бачимо лондонську квіткарку Елізу Дуліттл, а ожививши її Пігмаліон - професор фонетики Хіггінс. На сторінках роману з вуличної торговки, за допомогою Хіггінса, Еліза перетворюється в теперішню леді. Минуле життя Елізи проходила на вулиці, у злидарських кварталах. З дитинства дівчина не мала нормальної сім’ї, найближчий її родич - це батько-п’яниця, якого зовсім не цікавить життя дочки: “Немає в мене батьків Вони сказали, що я вже доросла й можу сама прокормитися, і вигнали мене геть”. Але, незважаючи на умови, у яких жила дівчина, вона залишається чесної, щирої, з почуттям власного достоїнства: “Ви великий грубіян, от я вам що скажу. Не захочу, так і не залишуся тут. Не бажаю я, щоб мене били мітлою, так! І зовсім я не просилася в Букингемский палац. А з поліцією я ніколи справи не мала, ніколи! Я не яка-небудь, я…”

Детальніше...

 

Тема твору “Двоє чоловіків і одна дурна дівчина”

Шкільний твір По п’єсі Б. Шоу “Пігмаліон” Спектакль кінчений, і виникає природне запитання: “А при чому отут Пігмаліон?” Бернард Шоу у своїй п’єсі використав давньогрецький міф про скульптора Пігмаліоне. Він створив статую Галатеї - дівчини до того прекрасної, що він закохався в неї й став просити Афродіту пожвавити своє створення. Богиня любові вдихнула життя в Галатею, і Пігмаліон женився на ній. Але, знаючи зміст п’єси, легко зрозуміти, що тільки на сміх Шоу охрестив Хіггінса Пігмаліоном. Генрі Хіггінс не здатний на серйозне почуття, він занадто егоїстичний і по-справжньому відданий тільки своїй науці. Однак сюжет давньогрецького міфу в п’єсі є. Професор фонетики вирішує поставити досвід: чи може дівчина із самих низів суспільства стати теперішньої леді в одязі, манерах і мовленні. Іншими словами, він береться за створення досконалості з “сирого матеріалу” - за працю Пігмаліона. І об’єктом його експерименту стає Еліза Дуліттл.

Детальніше...

 

Комедія «Пігмаліон» (1912) — «сентиментальний роман» з парадоксальною подачею

Ірландець за походженням, англомовний драматург, критик, публіцист, громадський діяч. За 56 років драматургічної діяльності написав 58 п’єс. Шоу здійснив «театральну революцію» у розвитку драми, він підтримав нововведення норвезького письменника Г. Ібсена. Суть новаторства Шоу полягає в тому, що автор примушує глядача мислити і пропонує «Відкритий фінал» (глядач не отримує готового вирішення проблеми, він має сам додумати ситуації, обговорити їх після вистави). Персонажі Шоу мислять нешаблонно, критично, виводять на поверхню фальшиві цінності; автор широко використовує парадокс як засіб привернення уваги глядача. Комедія «Пігмаліон» (1912) - «сентиментальний роман» з парадоксальною подачею, починаючи від назви і закінчуючи ідеями вирішення мовних, соціальних, особистісних проблем.

Детальніше...

 

Образи Хіггінса і Пікерінга у п’єсі Б. Шоу «Пігмаліон»

П’єса «Пігмаліон» - це красива історія, в основі якої - міф про Пігмаліона. Головні герої цієї п’єси - це професор англійської фонетики Генрі Хіггінс та знавець індійських діалектів полковник Пікерінг. Вони дуже різні за характером і зовнішністю. Професор Хіггінс - це чоловік років п’ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками на обличчі, невеликого зросту. А полковник Пікерінг - років шістдесяти, низького зросту, товстий, обличчя немов пожоване від старості, їхні характери можна визначити під час роботи професора, що проводив експеримент над дівчиною Елізою, вуличною квіткаркою. Хіггінс був постійно чимсь невдоволений, розлючений і здавався, на перший погляд, невихованим. Спочатку він ставився до Елізи гірше, ніж до служниці. Але поруч завжди був полковник Пікерінг, який намагався заспокоїти Хіггінса.

Детальніше...

 

Показ глибоких зв’язків сучасного життя з біблійною давниною у «Пісні над піснями» Шолома-Алейхема

У літературі існують так звані вічні теми. Вони різні - це й сенс людського буття, і пошук моральних цінностей, і кохання. У різні епохи існування людства різні покоління відчували схожу необхідність вирішити для себе ці важливі питання, бо і зневірювалися, і закохувалися люди відтоді, як вперше усвідомили себе людьми. З часом багато що міняється, але ці теми не даремно названо "вічними".
Звичайно вони не могли не порушуватися у найвидатнішій пам'ятці світового мистецтва - Біблії, за моральними засадами якої жила і досі живе значна частина людства. Старий Заповіт став підгрунтям трьох найбільших релігій світу - іудаїзму, християнства, мусульманства. Немає нічого дивного, що він став джерелом тем, мотивів, стилістичних засобів, сюжетів і навіть цілих жанрів світового мистецтва. Багато письменників зверталися у своїй творчості до цього джерела. Серед них і видатний єврейський письменник Шолом-Алейхем, який до того ж виріс у релігійній родині та першим здобув релігійну освіту.

Детальніше...

 

Національний колорит та гумор твору Шолом-Алейхема «Хлопчик Мотл»

На титульній сторінці книги написано "Переклад з єврейської". Зрозуміло, що перед нами твір, написаний для людей, для яких побут і звичаї єврейського народу не є чимось екзотичним. Автору більше до вподоби розібратися з психологією героя, ніж із його зачіскою чи повсякденним меню. Шолом-Алейхем (Шолом Нохумович Рабінович) писав івритом, ідіш і російською мовою, він автор відомих творів "Тев'є-молочник", "Хлопчик Мотл", багатьох романів і оповідань. До 1905 року жив у Росії, а потім здебільшого за кордоном. Отже, всі пригоди, які пережив головний герой, знайомі письменнику не з чужих слів.

Детальніше...

 

Драматична доля хлопчика Мотла (за оповіданням Шолом-Алейхема)

Оповідання Шолом-Алейхема "Хлопчик Мотл", звичайно, носить соціальний характер, оскільки саме соціальні причини призвели до того становища, у якому опинилися й батьки Мотла, й інші люди, що були їхніми сусідами чи співвітчизниками. Але чому автор змальовує всі ці негаразди очима дитини?

Детальніше...

 

Драматична доля хлопчика Мотла (за оповіданням Шолом-Алейхема «Хлопчик Мотл»)

І. Тема оповідання "Хлопчик Мотл". (В оповіданні очима хлопчика показано зубожіння містечка Касрилівка, відчайдушні намагання його мешканців вирватися зі злиднів. Нужда примушує рідних Мотла зважитися на еміграцію до Америки.)
ІІ. Драматична доля Мотла.
1. Умови, в яких ріс хлопчик. (Сім'я Мотла жила у злиднях. Хворий батько, кантор Пейса, ніяк не міг одужати. Щоб хоч якось протриматися, мати зі старшим сином продали книжки, скляну шафу, мамину шовкову сукню та інші речі. Свою маму хлопчик бачить завжди заплаканою.)
2. Заробітки Мотла. (Хлопчик змушений сам заробляти на кусень хліба: доглядає чужу маленьку дівчинку, ночує за платню та вечерю у старого багатія Лур'є, який не може спати вночі. Влітку Мотл ловить у річці п'явок, адже за десять п'явок можна отримати півтори копійки.)

Детальніше...

 

Балади Шіллера

Балади «Рукавичка», «Кубок», «Рицар Тогенбург», «Івікові журавли» виходили з загальної думки, яка нерідко була сформульована як повчальний висновок. Балада «Рукавичка» спрямована проти лицарства. Нерозумно демонструвати кохання до прекрасної дами, жертвуючи власним життям в ім’я примхи. У баладі зображений король, оточений придворними «перед своїм звіринцем «. Змах рукою - і на арену виходять тигр і лев, ще змах - і виступають «два барса дружною четою». З балкона падає жіноча рукавичка і світська красуня «c лицемерною и колкою улыбкой» звертається до шанувальника.

Детальніше...

 
Більше статей...
Зарубіжна Література