Загрузка...

Тип плоскі черви

Тип плоскі черви

Тип налічує понад 12 тис. видів, серед яких є як вільноживучі, так і паразитичні форми. Еволюційні особливості плоских червів:
1) виникнення мезодерми — джерела формування нових органів;
2) подальше диференціювання клітин, поява м’язової тканини, представленої окремими м’язовими волокнами;
3) білатеральна (двобічна) симетрія тіла;
4) формування систем органів: нервової, з концентрацією нервових клітин біля переднього краю тіла; травної, що включає передній і середній відділи; видільної, представленої протонефридіями; статевою, що складається із статевих залоз та їхніх придатків.
Тіло плоских червів являє собою шкірно-м’язовий мішок, що складається з шару епітеліальних клітин (покривний епітелій) і трьох шарів м’язів — кільцевого (зовнішнього), діагонального (проміжного) та поздовжнього (внутрішнього). Простір між органами заповнений особливою тканиною — паренхімою, утвореною з клітин з відростками.
Нервова система складається з нервового вузла на передній частині тіла та поздовжніх нервових стовбурів, що відходять від нього. Останні сполучені між собою поперечними перетинками. У багатьох видів є примітивні органи чуттів — очі та статоцисти.
Видільна система представлена протонефридіями — системою каналів, які пронизують усе тіло тварини та відкриваються назовні порами. Кінцевий відділ протонефридія утворений особливою клі­тиною з безліччю війок, ритмічний рух якої створює потік рідини каналами до пор.
Дихальна і кровоносна системи відсутні. Поглинання кисню і виділення вуглекислого газу відбувається по всій поверхні тіла. У плоских червів рівномірний розподіл поживних речовин по тілу шляхом дифузії неможливий, тому відсутність кровоносної системи компенсується безліччю розгалужених виростів кишки.
Травна і статева системи у різних представників мають украй різноманітну будову. Характерною особливістю всіх плоских червів є гермафродитизм.
Тип Плоскі черви включає класи: Війчасті черви, Сисуни, Стьожкові черви. Останні два класи представлені виключно паразитичними формами.
Клас Війчасті черви (або Турбелярії). Переважна більшість війчастих червів — вільноживучі види. Типовий представник класу — молочно-біла планарія, хижак, мешканець прісних вод.

У покривному епітелії планарій є два види клітин: війчасті і залозисті, які секретують слиз. Завдяки узгодженому рухові війок і слизовому чохлу планарії швидко пересуваються в товщі води. Слиз виконує також захисну функцію. Під епітелієм розташовані три шари м’язових волокон.
Планарія живиться дрібними молюсками, членистоногими. Ротовий отвір розміщений на черевному боці і веде до глотки, яка продовжується розгалуженим, сліпо замкненим кишечником. У просвіт кишки виділяються травні ферменти, проте велику роль виконує внутрішньоклітинне травлення. Непере­травлені залишки викидаються крізь рот. Розчинені продукти обміну виводяться каналами протонефридіїв.
Нервова система представлена нервовим вузлом і нервовими стовбурами. Є примітивні очі.
Турбелярії — гермафродити. Кожна особина має чоловічі (сім’яники) і жіночі (яєчники) статеві залози. Перші продукують сперматозоїди, а другі — яйцеклітини. Сперматозоїди однієї особини виходять крізь спеціальні вивідні протоки і за допомогою копулятивного органу потрапляють у жіночі статеві шляхи іншої особини, де запліднюють яйцеклітину. Деякі турбелярії здатні до нестатевого (вегетативного) розмноження, при якому тіло тварини розділяється на дві час­тини.
Клас Сисуни. Зберігаючи всі основні ознаки типу Плоскі черви, сисуни характеризуються специфічними особливостями, зумовленими паразитичним способом життя:
1) наявність спеціальних органів прикріплення (присосків, гачків);
2) тенденція до спрощення травної системи і здатність всмоктувати поживні речовини крізь покриви тіла;
3) відсутність війчастого епітелію;
4) високий рівень розвитку статевої системи та складні життєві цикли із зміною хазяїв.
Зовнішня будова (форма тіла) сисунів сплощена, листоподібна. Є два присоски — передній (ротовий), у глибині якого розташований рот, і задній (черевний). По­криви не несуть війок, шари м’язів добре розвинені.
Нервова система представлена нервовим ганглієм і поздовжніми нервовими стовбурами. Органи чуттів спрощені у зв’яз­ку з паразитичним способом життя.
Рот веде до м’язистої глотки, яка виконує роль насоса під час ковтання їжі. Кишечник закінчується сліпо, але у великих форм має безліч виростів. У багатьох сисунів, добре пристосованих до паразитизму, травна система спрощується. Ці види здатні всмоктувати поживні речовини всією поверхнею тіла.
Більшість сисунів — гермафродити. Чоловіча статева система представлена двома сім’яниками, сім’явивідними протоками і копулятивним органом. Жіноча статева система складається з яєчника і складної системи каналів, якими виводиться яйцеклітина. Незважаючи на гермафродитизм, запліднення у більшості сисунів перехресне: чоловічі гамети однієї особини запліднюють яйцеклітину іншої, і навпаки.
Печінковий сисун паразитує в жовчних протоках печінки великої рогатої худоби і людини.
У циклі розвитку печінкового сисуна спостерігається зміна хазяїв. В остаточному хазяїні відбувається статеве розмноження, у проміжному — партеногенетичне.
Котячий сисун має схожий життєвий цикл; у нього два проміжні хазяї. Перший — молюск. Личинки, що залишають молюска, прикріплюються до другого проміжного хазяїна — риб (плотва, лящ). Поїдаючи рибу, кішки, собаки й інші рибоїдні ссавці заражуються паразитом. Людина може заразитися унаслідок вживання мороженої або недостатньо просоленої риби.
Особливістю паразитичних тварин є виняткова плодючість. Кожна особина може відкладати до декількох мільйонів яєць за день. Це пов’язано з дуже малою вірогідністю зустріти проміжного й остаточного хазяїна. Більшість яєць і личинок гинуть під дією несприятливих чинників середовища.
Клас Стьожкові черви. Тіло стьожкових червів стрічкоподібне, поділене на членики — від декількох члеників в ехінокока до декількох тисяч у бичачого ціп’яка. На передньому кінці тіла знаходиться голівка (сколекс), забезпечена органами прикріплення — присосками та гачечками. На голівці є безліч чутливих волосків — органів дотику.
Стьожкові черви повністю втратили травну систему. Вони всмоктують поживні речовини поверхнею тіла. Покриви тіла мають безліч виростів — ворсинок, що значно збільшує їхню поверхню та полегшує поглинання поживних речовин.
У кожному членику в більшості видів знаходяться чоловічі та жіночі статеві органи. Запліднення часто перехресне, але може бути і самозапліднення. У життєвому циклі відбувається зміна хазяїв.

 

 

Добавить в соц.закладку