Розмноження організмів

Розмноження організмів

Розмноження — процес відтворення собі подібних, що забезпечує безперервність і спадковість життя. Існує два основні типи розмноження: статеве і нестатеве.
Нестатеве розмноження відбувається без участі статевих клітин. При нестатевому розмноженні всі нащадки однієї особини генетично ідентичні один одному і батьківському організму. Існує декілька видів нестатевого розмноження.
Поділ. Мітотичним поділом клітини розмножуються одноклітинні тварини та рослини. У цьому випадку з однієї материнської клітини утворюються дві дочірні — два нові організми, ідентичні в генетичному відношенні. Для підвищення генетичної мінливості у більшості одноклітинних нестатеве розмноження чергується із статевим.
Вегетативне розмноження. Брунь­кування здійснюється шляхом утворення на материнському організмі багатоклітинного виросту, з якого розвивається нова особина (рослини, гриби, деякі тварини). Фрагментація — відокремлення ділянки тіла з подальшим відновленням бракуючих частин (тварини). Вегетативне розмноження у рослин може здійснюватись за допомогою спеціалізованих утворень — цибулин, кореневищ, бульб.
Розмноження за допомогою спор. Спори утворюються в спеціальних органах — спорангіях (спорові рослини, гриби).
При статевому розмноженні потомство з’являється в результаті злиття генетичного матеріалу гаплоїдних ядер. Зазвичай ці ядра містяться в спеціалізованих статевих клітинах — гаметах. Гамети гаплоїдні, тобто містять один набір хромосом, одержаний від початкової диплоїдної клітини в результаті мейозу. При заплідненні гамети зливаються, утворюючи диплоїдну зиготу, з якої в процесі розвитку формується зрілий організм. Перевага статевого розмноження перед нестатевим полягає в тому, що при такому типі розмноження утворюються особини з новими комбінаціями генетичного матеріалу. Різноманітність цих комбінацій дозволяє виду найкращим чином пристосовуватися до мінливих умов середовища.
Багато нижчих тварин (плоскі та кільчасті черви, деякі молюски та ракоподібні) є гермафродитами — в однієї особини є одночасно яєчники і сім’яники. Деякі гермафродити здатні до самозапліднення, але в переважній більшості випадків відбувається перехресне запліднення.
Партеногенез — особлива форма статевого розмноження, за якої розвиток організму походить з незаплідненої яйцеклітини.
У деяких одноклітинних організмів (інфузорії) існує особлива форма статевого розмноження — кон’югація. Її суть полягає в тому, що дві клітини обмінюються генетичною інформацією через спеціально утворені цитоплазматичні містки.

Утворення гамет

На певному етапі ембріонального розвитку у хребетних формуються так звані статеві зачатки, які надалі дають початок статевим залозам — гонадам (сім’яникам і яєчникам).
У статеві зачатки мігрують клітини, які називають оогоніями, або первинними жіночими статевими клітинами, і сперматогоніями, або первинними чоловічими статевими клітинами. У гонадах після ряду мітотичних поділів первинні статеві клітини піддаються мейозу й диференціюються у зрілі гамети. Процес утворення жіночих гамет називається оогенезом, процес утворення чоловічих гамет — сперматогенезом. Ряд клітинних поколінь від первинних статевих клітин до зрілих гамет називається зародковим шляхом.
Запліднення — процес об’єднання генетичного матеріалу яйцеклітини та сперматозоїда. Зливаючись з яйцеклітиною, сперматозоїд активує її і вносить генетичний матеріал, необхідний для відновлення диплоїдності та передачі спадкової інформації майбутньому організму. Активація яйцеклітини запускає закладену в ній програму розвитку, поступова реалізація якої призводить до утворення нової особини.
Біологічне значення запліднення полягає в тому, що при злитті чоловічих і жіночих статевих клітин виникає новий організм, який поєднує в собі ознаки батька та матері у різних комбінаціях. У результаті цього відбувається збільшення спадкової різноманітності організмів.

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.