Умови життя на планеті Земля

Умови життя на планеті Земля

Чинники, що забез­печують існування життя на Землі

Біосфера

Сукупність усіх живих організмів утворює живу оболонку Землі, або біосферу. Вона охоплює верхню частину літосфери (тверду оболонку Землі), нижню частину атмосфери (газоподібної оболонки) — тропосферу — і всю гідросферу (водну оболонку).
У біосфері відбувається життєдіяльність усіх живих організмів, пов’язаних із природними процесами. Живі організми — це гігантська сила, яка перетворює зовнішній вигляд планети.
Зелені рослини сформували сучасну атмосферу планети й підтримують сталість її складу. Рослини сполучають нас із космосом, використовуючи енергію Сонця в процесі фотосинтезу й запасаючи її у вигляді хімічної енергії органічних речовин.
З органічних решток за участю мікроорганізмів утворюється ґрунт. Кам’яне вугілля, горючі гази, торф, нафта — усе це утворено рослинами й іншими живими організмами.

Фактори неживої природи та життя

Для розвитку життя на нашій планеті необхідні:
— кисень;
— вода в рідкому стані;
— вуглекислий газ;
— сонячне світло;
— мінеральні солі;
— певний температурний режим.

Ланцюги живлення

Живі організми зв’язані між собою ланцюгами живлення.

Життя в різних кліматичних умовах

Живі організми пристосувалися до різних кліматичних умов. Деякі бактерії живуть навіть у воді, якою охолоджують атомні реактори. Пристосування рослин є найрізноманітнішими. Рослини посушливих регіонів мають довге коріння. Листя кактусів видозмінилося в колючки, а в стеблі вони запасають воду. Рослини помірного клімату скидають на зиму листя. Болотні рослини мають великі випаровуючі поверхні.

Середовища існування

Живі організми пристосувалися до різних середовищ існування.

Роль води в природі. Кругообіг води

Гідросфера

Уся вода нашої планети утворює гідросферу — водну оболонку Землі. До її складу належать Світовий океан, водойми суходолу, льодовики, підземні води, водяна пара атмо­сфери.

Роль води в живій природі

Вода — середовище існування водяних організмів.
Вода є компонентом складу всіх живих організмів.
Біохімічні реакції проходять у водному середовищі.
Вода сама вступає в хімічні реакції (наприклад фотосинтез).
Шляхом випаровування води з поверхні тіла організм охолоджується (захист від перегрівання).
У рослин випаровування сприяє переміщенню мінеральних солей від коріння до листя.

Випаровування води з поверхні листя
Робота води в неживій природі:
— Розчинення мінеральних речовин;
— ерозія ґрунтів: утворення ярів;
— промивання в горах глибоких ущелин, утворення підземних печер;
— у процесі розлиття водойм виноситься намул, що поліпшує родючість ґрунтів.

Кругообіг води в природі


Значення кругообігу води:
— перерозподіл вологи;
— перенесення мінеральних речовин;
— перерозподіл тепла.

Повітряна оболонка Землі. Тем­пература та атмосферний тиск

Значення атмосфери


Структура атмосфери

Нижній шар атмосвери — тропосфера — містить до 90 % усіх газів атмосфери. Верхня межа тропосфери розташована на висоті 16—17 км над екватором, 8—9 км — на полюсах.
Майже вся атмосферна волога міститься в тропосфері, де утворюються хмари, що несуть опади: дощ, град, сніг. У ній же утворюється вітер.
Від стану тропосфери залежить погода на планеті, тому за нею спостерігають усі метеорологічні станції світу.
У середньому шарі атмосфери — стратосфері — повітря перебуває в роз­рідженому стані й непридатне для дихання, також там практично немає водяної пари й не утворюються хмари.

Структура атмосфери
На висоті 15—50 км у стратосфері розташовується озоновий шар. Незважа­ючи на те що озон важчий за кисень, він підіймається у стратосферу з тропосфери. Озон захищає все живе на планеті від згубної дії ультрафіолетових променів Сонця. Кількість озону донедавна була відносно постійною, але в результаті господарської діяльності людини в атмосфері стали накопичуватися гази (хлор, фреон, оксиди азоту), що взаємодіють з озоновим шаром і руйнують його. Верхній шар атмосфери називається іоносферою.

Температура повітря

Температура повітря — величина нестала. Основною причиною різниці температур на планеті є кількість сонячного тепла, що надходить, або сонячної радіації.
Температура залежить від географічної широти місцевості. Найбільш високі температури спостерігаються в зоні екватора, найбільш низькі — на полюсах. Також температура залежить і від висоти сонця над горизонтом, яка змінюється протягом року в тому самому місці. Чим нижче стоїть сонце над горизонтом, тим холодніше, а чим вище — тим тепліше.
Температура змінюється протягом доби.
Температура змінюється і з висотою. Під час підіймання нагору температура знижується на 5—6 °С на кожний кілометр, тому на вершинах гір утворилися вічні сніги та льодовики. Межа вічних снігів називається сніговою лінією.
Температура повітря також залежить і від підстилаючої поверхні. Світлі поверхні (сніг) нагріваються набагато менше, ніж темні. Від підстилаючих поверхонь нагрівається повітря.
Температурний режим впливає на розвиток організмів.


Атмосферний тиск

Багатокілометровий шар атмосфери тисне на поверхню Землі. Атмосферний тиск вимірюється барометром і виражається в міліметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.). Нормальним уважають тиск 760 мм рт. ст. Якщо тиск більший від цієї величини, його називають підвищеним, якщо менший, — зниженим.
Чим більша висота над рівнем моря, тим нижчим є атмосферний тиск, тому що атмо­сфера стає більш розрідженою.

Вітер і його рух

Вітер — це переміщення повітряних мас. Він виникає через різницю атмосферного тиску в сусідніх точках земної кулі. Повітряні маси завжди переміщуються з областей високого тиску в області низького тиску. За незначної різниці в тиску на сусідніх ділянках утворюється слабкий вітер, якщо ж різниця в тиску збільшується, то сила вітру та його швидкість зростають.
Повітря переміщується залежно від нагрівання над підстилаючою поверхнею.

Напрямок вітру Напрямок вітру на березі моря на березі моря вночі
вдень

Погода й спостереження за нею

Погода

Погода — це стан нижнього шару атмо­сфери в певному місці у визначений час. Погода змінюється не тільки протягом року, але й доби, тоді як певні сезони повторюються з року в рік.
Щорічно повторювані типи погоди в одній і тій же місцевості характеризують клімат. Клімат — багатолітній режим погоди, типовий для певної місцевості.
Величезні території Землі, у межах яких кліматичні показники майже не змінюються, називаються кліматичними поясами.
Для більшої частини території України (за винятком Криму) характерним є помірний клімат і є вираженими чотири пори року.

Погодні фактори


Вплив клімату на організм людини

За різкої зміни кліматичних поясів організм людини відчуває дискомфорт. Період звикання організму до нових кліматичних умов називається акліматизацією.

Вплив клімату на рослини

В одному кліматичному поясі спостерігаються різні кліматичні умови. Наприклад, найбільш ранні овочі та фрук­­ти вирощують на півдні України. У Харківській області порівняно з Дніпро­петровською фрукти та овочі достигають кількома днями пізніше.
Сортовипробувальні станції здійснюють акліматизацію рослин за областями й районами — роблять районування сортів рослин.
Від змін клімату залежать терміни про­ведення сільськогосподарських робіт. Метео­станції не тільки провадять спостереження за погодою та прогнозують її, але й складають спеціальні прогнози для сільського господарства (рослинництва). Прогнози бувають довгострокові та короткострокові.

Рельєф. Чинники, що впли­вають на формування рельєфу

Літосфера

Літосфера — тверда оболонка Землі (земна кора).


Літосфера складається з окремих блоків — літосферних плит. Літосферні плити рухаються в горизонтальному напрямку, зіштовхуючись в одних місцях і розходячись в інших. Це стає причиною утворення складок земної кори (горотворення). У місцях розходження літосферних плит утворюються западини, куди підіймається магма, формуючи новий шар кори. Між літосферними плитами утворюються складчасті пояси — відносно рухомі ділянки земної кори. Їх ще називають сейсмічними поясами. У місцях зіткнення літосферних плит спостерігається підвищена сейсмічна активність.

Рельєф

Рельєф — це сукупність поверхонь суходолу, дна морів та океанів, різноманітних за обрисами, розмірами, похо-дженням, віком.

Рельєфоутворювальні фактори


Вивітрювання. Під дією перепаду денних і нічних температур у міцних гірських породах з’являються тріщини. Вода у вигляді дощу та снігу потрапляє в ці тріщини і ще збільшує їх, розчиняючи при цьому деякі мінерали. Вітер, діючи на ці ділянки, поглиблює тріщини до такого стану, коли відколюються шматки породи, а з поверхні відшаровуються дрібні частинки.
Переміщення й нагромадження гірських порід. Під час танення льодовиків, після дощів фрагменти гірських порід переносяться водою. В області швидкої течії осідають великі фрагменти, а де течія вповільнюється — дрібні камінці. На рівнинах водяний потік уповільнюється, і там осідає пісок і глина.

Форми рельєфу


Форми рельєфу пов’язані з тектонічними структурами. Давнім платформам відповідають рівнини, а поясам складчастості — гірські системи.

Мінерали, гірські породи та їхні властивості. Корисні копалини

Гірські породи

Гірські породи поділяються на магматичні, осадові й метаморфічні.
До магматичних гірських порід належать граніт і базальт, що утворюються із застиглої магми в районах розходження літо­сферних плит, виверження вулканів.
Граніт — одна з найбільш розповсюджених порід земної кори. Це строкатий камінь сірого, темно-червоного, рожевого кольорів. Він має зернисту структуру і складається з міцно з’єднаних між собою крупинок.
Базальт — більш міцна та тверда порода порівняно з гранітом. Колір базальту темно-сірий, іноді чорний.
До осадових гірських порід належать вапняк, крейда, кремнезем, пісковики. Багато морських організмів (діатомові водорості, радіо­лярії, форамініфери, молюски, корали) накопичують у своїх скелетах, панцирах, мушлях сполуки кальцію, кремнію, фосфору. На дні морів та океанів відкладається вапняковий мул, із якого утворюється крейда або вапняк.
Зі скелетів радіолярій утворюються радіолярити: крем’янисті глини, родовища напівкоштовних каменів (халцедони, яшми, опали). Із мушель вимерлих мор­ських організмів утворилися фосфорити й апатити (цінна сировина для хімічної промисловості й добрива для сільського господарства).
У результаті нагромадження на дні колишніх морів і океанів дрібних глиняних частинок і піску утворилися пісковики та глинисті сланці.
Метаморфічні гірські породи формуються в результаті випарювання утворених раніше гірських порід в умовах високих температури та тиску. Наприклад, мармур утворюється з вапняків.

Мінерали

До складу гірських порід належать різноманітні мінерали. Нараховують близько 3 тис. мінералів. Великими скупченнями в природі зустрічаються тільки кілька десятків мінералів, наприклад кальцит, кварц, польовий шпат. До складу граніту належать польовий шпат, слюда, кварц. Жовтуваті піски, окрім кварцу, містять домішки інших мінералів. Білі піски складаються тільки з кварцу.
Мінерали розрізняються за кольором, твердістю, блиском, складом і структурою. Не всі мінерали утворюють гірські породи (алмази, золото).

Корисні копалини

До корисних копалин відносять гірські породи або мінерали, що використовуються в народному господарстві. Корисні копалини утворюють родовища. Їхнє розміщення залежить від особливостей будови земної кори, умов утворення гірських порід і складових їхніх мінералів.
У магматичних гірських породах містяться родовища руд чорних, кольорових і благородних металів: заліза, цинку, срібла, олова, свинцю, міді. Тут є й алмази, рубіни, смарагди.

В осадових породах розташовані родовища кам’яного вугілля й кам’яної солі, нафти, природного газу, фосфорити, будівельні матеріали (піски, гравій, крейда, пісковик, вапняк).

Природний газ утворився з органічної маси, що міститься на дуже великій глибині. Найчастіше він зустрічається серед глин чи глинистих сланців, що перешкоджають виходу газу на поверхню. У надрах планети газ перебуває під високим тиском. Для його видобутку споруджують бурові свердловини.
Природний газ — найдешевше джерело енергії. Його використовують також у хімічній промисловості для виробництва пластмас, синтетичних тканин, фарб, ліків, вибухових речовин, мила, технічних масел.
Нафта утворилася в товщі осадових порід із решток морських організмів. Із нафти синтезують різні види палива, паливно-мастильні матеріали, асфальт. Широко використовують нафту і в органічному синтезі.
В особливих умовах перетворення залишків давніх рослин сформувалися: кам’яне вугілля (з вищих спорових — гігантських папоротей, хвощів, плаунів), буре вугілля (з голонасінних, або хвойних), торф (зі сфагнових мохів).

Пристосування організмів до умов існування

Середовища існування живих організмів

Середовище існування — це сукупність умов, у яких живуть особини, їхні популяції й угруповання організмів різних видів.

Пристосування організмів до середовища існування
1. Наземно-повітряне середовище

Представ­ники Пристосування
Рослини До освітленості:
— тепловитривалі,
— світлолюбні;
до температури:
— теплолюбні,
— холодостійкі;
до вологості:
— випаровування через продихи листків,
— запасання води в органах,
— видозмінене листя,
— збільшення довжини коріння
Тварини До освітленості:
— денні,
— нічні;
до температури:
— холоднокровні (анабіоз),
— теплокровні (терморегуляція);
до вологості:
— жировий запас (екзогенна вода),
— соковита їжа;
до польоту:
— крила


2. Водне середовище

Планктон:
бактерії,
ціанобактерії,
Забезпечення плавучості:
— невеликі розміри,
— зменшення густини тіла,
водорості, дрібні рачки,
медузи
— різноманітні вирости
Нектон:
риби,
молюски,
вторинноводяні ссавці (кити, дельфіни)
Обтічна форма тіла;
дихання:
— у первинноводяних — зяброве,
— у вторинноводяних — легеневе;
пересування:
— плавці або ластоподібні кінцівки,
— хвіст
Бентос: чер­ви, губки,
риби, водорості
— Прикріплення до дна,
— заривання в товщу ґрунту,
— пересування по дну


3. Ґрунт

Представники Пристосування
Гриби,
лишайники,
ціанобактерії,
ґрунтові бактерії,
тварини
— Коріння,
— кінцівки, що риють,
— шкіряне дихання


4. Живі організми

Паразитичні черви.
Плоскі черви:
печінковий сисун,
бичачий ціп’як,
котячий сисун
— Присоски,
— гермафродитизм (чоловічі і жіночі статеві органи),
— відсутність травної системи,
— розвиток зі зміною хазяїна,
— велика кількість яєць
Круглі черви:
аскариди,
гострики
— Роздільностатеві,
— міграція личинок по організму, — велика кількість яєць,
— самозараження


Людина як частина природи. Охорона природи

Умови, необхідні для життя людини

Біологічні умови: вода, повітря, їжа, ґрунт, сприятливий клімат.
Соціальні умови: дім, родина, стабільне суспільство, професійний успіх, соці­альне визнання, достовірна інформація.

Екологічні проблеми сучасності

Глобальні:
1. Забруднення атмосфери:
— парниковий ефект;
— руйнування озонового шару;
— кислотні дощі.
2. Забруднення вод:
— зменшення кількості чистої питної води;
— загибель гідробіонтів;
— зменшення синтезування кисню водоростями.
3. Вичерпання запасів корисних копалин.
4. Забруднення ґрунту:
— зниження родючості та дефіцит їжі;
— хвороби рослин і тварин;
— збільшення кількості хвороботворних мікроорганізмів.
5. Поява нових захворювань.
Державні:
— наслідки катастрофи на ЧАЕС;
— зменшення кількості населення;
— міграційний рух населення в місто;
— забруднення води, атмосфери, ґрун­ту;
— вирубування лісів та ін.
Місцеві:
— елементи попередніх проблем;
— забруднення природи місцевими джерелами;
— загибель рослин і тварин.

Екологічна обстановка і здоров’я людини

Здоров’я людини перебуває в безпосередній залежності від екологічної обстановки (бажано використати екологічну карту «Демографічні проблеми Укра­їни»).
Медики відзначають:
а) різке збільшення захворювань після катастрофи на ЧАЕС, у першу чергу залоз внут­рішньої секреції;
б) більшу захворюваність населення промислових міст порівняно із сільським;
в) більшу захворюваність населення біля екологічно брудних підприємств;
г) відновлення здоров’я людей після поліпшення екологічної обстановки;
д) спалахи захворюваності в місцях екологічних катастроф.
Header114 в) більшу захворюваність населення біля екологічно брудних підприємств;

 
Пошук по сайту
Наши RSS ленты
Новости сайта
Рефераты