Школяр UA

Карти – джерела географічних знань

Поняття про географічну карту

Географічна карта — зменшене, узагальнене зображення земної поверхні на площині у масштабі та певній проекції, де географічні об’єкти показані умовними знаками.

Порівняльна характеристика географічної карти та плану місцевості

Ознаки

План місцевості

Географічна карта

Форма зображення земної поверхні

плоска

плоска

Масштаб зображення

1 : 5000 і більший

1 : 10 000 і менший

Охоплення території

невелика ділянка земної поверхні

уся поверхня Землі або окремі частини (материки, держави)

Урахування кулястості Землі

не враховують

враховують; картографічна проекція

Позначення сторін горизонту

стрілка «північ—південь» у верхньому правому куті

меридіани й паралелі (градусна сітка)

Зображення природних та господарських об’єктів

детальне зображення за допомогою умовних знаків

узагальнене зображення за допомогою генералізації умовними знаками

Типи карт

Карти поділяються на групи таким чином:

за охопленням території:

— світові та півкуль;

— материків, океанів;

— країн, регіонів, областей, їх частин;

за змістом:

— загальногеографічні;

— тематичні (природні, соціально-економічні);

— комплексні;

за масштабом:

— великомасштабні (1 : 200 000 і більше);

— середньомасштабні (від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000);

— дрібномасштабні (менше, ніж 1 : 1 000 000);

за призначенням:

— науково-довідкові;

— навчальні;

— туристичні;

— військові;

— навігаційні.

Вимірювання відстаней на карті за допомогою масштабу

Послідовність дій є такою:

1) Знайти певні географічні об’єкти на карті.

2) За допомогою лінійки або смужки паперу виміряти відстань між об’єктами.

3) Прикласти отриманий відрізок (якщо лінія пряма) або суму відрізків (якщо лінія крива) до лінійного масштабу.

4) Визначити відстань у кілометрах.

Наприклад: відстань між об’єктами дорівнює 12,7 см, а масштаб карти — 1 : 50 000 000 (в 1 см — 500 см).

Визначаємо відстань:

500 м · 12,7 = 6350 км.

Курвіметр — прилад для вимірювання довжини кривих ліній на картах і планах. У його нижній частині є коліщатко, яке переміщують по кривій, а система передач рухає стрілку. За відмітками шкали на циферблаті визначають відстань у сантиметрах, яку пройшло коліщатко на карті. Отриману в сантиметрах цифру потім переводять у кілометри або метри.

Вимірювання довжини річки за допомогою циркуля-вимірювача

Послідовність дій:

1) Розбити зображення річки на карті на невеликі відрізки.

2) Поставити ніжку циркуля у початкову точку першого відрізка, а другу — у його кінець.

3) Повертати послідовно ніжки циркуля-вимірювача до кінця кривої лінії.

4) Підрахувати кількість кроків циркуля.

5) Використовуючи масштаб карти, вирахувати довжину річки від витоку до її гирла.

Наприклад, для визначення довжини ріки циркулем-вимірювачем було зроблено 20 кроків. Якщо довжина кроку циркуля — 0,5 см, а масштаб карти — в 1 см — 250 км, то дійсна довжина кроку складе: 250 км : 0,5 = 125 км. Одержимо довжину ріки від витоку до гирла

125 км · 20 = 2500 км.

Визначення висоти гір, глибини океанів і морів

На фізичних картах абсолютна висота рельєфу зображена за допомогою горизонталей. Горизонталі на позначення висоти гір проводять коричневими, а позначення глибини океанів і морів — синіми тонкими лініями через певну відстань — як правило, це кількасот метрів. Рельєф між горизонталями фарбують пошарово.

За шкалою висот і глибин на фізичних картах визначають висоту (глибину) рельєфу (глибини морів фарбують відтінками синього кольору, низовин — зеленого). Абсолютна висота гірських вершин або жолобів на карті показана позначкою висот, як і на плані місцевості.

Найвищою  вершиною Землі є гора Еверест у Гімалаях — вона має висоту 8848 м, а найглибшою западиною — Маріанський жолоб (11 022 м).

Легенда — сукупність умовних знаків та пояснень, які розкривають зміст карти.

Особливості картографічного зображення

Земля — геоїд, близький до еліпсоїда обертання. Узагальненою моделлю Землі є глобус. На глобусі форма земної поверхні представлена без спотворень у зменшеному вигляді. Географічна карта — головний спосіб зображення земної поверхні на площині. При перенесенні кулястої поверхні Землі на карту (площину) насамперед переносять картографічну сітку.

Картографічна проекція — 1) спосіб зображення кулястої поверхні Землі на площині; 2) математично визначене зображення земного еліпсоїда або кулі на площині, що встановлює залежність між географічними координатами точок на поверхні еліпсоїда та прямокутними координатами точок на карті.

Картографічні проекції поділяються на групи:

за видом допоміжної поверхні:

— циліндричні;

— конічні;

— азимутальні;

за характером спотворень:

— рівнокутні;

— рівновеликі;

— рівнопроміжні;

— довільні.

При створенні карт також застосовують такі проекції:

— поліконічні;

— псевдоконічні;

— псевдоциліндричні;

— умовні та ін.

Кожній проекції притаманні свої спотворення.

Картографічні спотворення — порушення геометричних властивостей об’єктів земної поверхні (довжини ліній, кутів, форм і площ) при їх зображенні на карті.

Картографічні проекції та спотворення

Картографічні проекції

Спотворення

Рівнокутні

не спотворені кути та форми об’єктів, спотворені площі та довжина ліній

Рівновеликі

не спотворені площі, спотворені кути й форми

Довільні

спотворені кути, площі, довжина ліній

Рівнопроміжні

в одному напрямі мають постійний масштаб довжин, спотворення кутів та площ перебувають у рівновазі

Циліндричні

немає спотворень у центральній частині карти

Конічні

паралель дотику є лінією нульових спотворень

Азимутальні

немає спотворень у центральній частині карти

Лінії нульових спотворень — паралелі, вздовж яких немає спотворень та зберігається масштаб, позначений на карті. Чим дрібніший масштаб, тим більше спотворень. Найбільші спотворення мають карти світу і карти півкуль, менші — карти материків, незначні — карти країн та їх областей.

Точка нульового спотворення — перетин паралелі та меридіану з нульовим спотворенням.

Градусна сітка на карті та її елементи

Градусна сітка — перетин ліній паралелей та меридіанів на карті, глобусі для визначення географічних координат (довготи та широти).

Меридіани — лінії перетину поверхні Землі площиною, яка проходить через вісь обертання Землі. За меридіанами визначають географічну довготу.

Паралелі — лінії перетину поверхні Землі площиною, паралельною площині екватора. Площина екватора — площина земної осі, рівно віддалена від полюсів. За паралелями визначають географічну широту.

Характеристика меридіанів та паралелей

Ознаки

Паралелі

Меридіани

Напрям

захід — схід

північ — південь

Довжина в кілометрах

зменшується від 40 000 км до 0 км

20 000 км

Довжина 1° у кілометрах

від 111 км до 0 км

111 км

Назва нульової лінії

екватор

Ґрінвіцький (нульовий) або початковий

Форма на глобусі

коло

півколо

Форма на карті півкуль

екватор — пряма лінія, інші — дуги

середні меридіани — прямі, інші — дуги

Географічна довгота — кут між площиною меридіану, яка проходить через дану точку, і площиною початкового меридіану. Вимірюється у градусах від початкового (нульового) меридіану до заданої точки.

Географічна широта — кут між прямовисною лінією у певній точці та площиною екватора. Вимірюється у градусах від екватора до заданої точки.

За допомогою градусної сітки визначають географічні координати будь-якої точки на карті, тобто широту та довготу. Географічні координати міста Київ — 51° пн. ш., 31° сх. д.

Значення карти у житті й господарській діяльності людини

- дослідження будь-якої території Землі;

- прокладення маршруту місцевістю для її вивчення, розвідки корисних копалин тощо;

- проектування будівництва залізниць та автомобільних доріг;

- будівництво мостів через річки, гірські перевали;

- облік орних земель, меліоративних робіт у сільському господарстві.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку