Історичні відомості про спроби класифiкації хiмічних елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени
У 60-х XIX століття було відомо 63 хімічних елементи. До їх числа входили такі відомі здавна елементи, як Аурум, Аргентум, Оксиген, Гідроген, Сульфур та інші. Перші спроби класифікації хімічних елементів були засновані на різко виражених протилежних властивостях простих речовин, утворених хімічними елементами, – металів і неметалів.
В іншу природну групу споріднених за властивостями елементів було включено Хлор Cl, Бром Br, Йод I, а пізніше Флуор F. Ці хімічні елементи утворюють прості речовини – неметали. За звичайних умов прості речовини фтор та хлор є газами, бром – рідиною, йод – кристалічною речовиною. Ці неметали порівняно з усіма іншими неметалами відрізняються найбільшою хімічною активністю. При взаємодії з металами вони утворюють солі (натрій хлорид NaCl, магній бромід MgBr2, калій йодид KI). Ці неметали, об’єднані в одну природну групу, здобули назву галогенів, що з грецької перекладається як «ті, що народжують солі».
Крім лужних металів і галогенів, була ще відома група інертних елементів, які у вигляді простих речовин утворюють благородні гази. До цієї групи належать хімічні елементи Гелій He, Неон Ne, Аргон Ar, Криптон Kr, Ксенон Xe, Радон Rn. Елементи цієї групи є межею між галогенами та лужними металами.
Знаходження природних груп подібних за властивостями елементів було важливим етапом класифікації елементів. Проте це не вирішувало головного завдання – природної класифікації всіх елементів, як схожих, так і несхожих за властивостями. До кінця 60-х XIX століття було зроблено більше 50 спроб класифікації хімічних елементів. Найближче до відкриття періодичного закону підійшов Л. Мейєр. Він опублікував у 1864 році таблицю, в якій розмістив 44 із 63 відомих елементів у шести групах відповідно до зростання атомних мас за їх вищою валентністю за Гідрогеном, а в 1868 році опублікував напівдовгу таблицю елементів, у якій уперше вказав періоди. Головним недоліком робіт Л. Мейєра була відсутність наукової основи класифікації елементів та відсутність причини періодичної зміни властивостей елементів та їх сполук.