Школяр UA

Написання слів іншомовного походження: и, і у словах іншомовного походження, правопис ь й апострофа; подвоєння букв

М’який знак пишеться після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо: бульйон, ательє, мільярд, конферансьє, Мольєр, Ньютон, Марсельєза, Дідьє, Лавуазьє.

Апостроф ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш та г, к, х: об’єкт, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єра, торф’яний, Рив’єра, Монтеск’є, сек’юриті, В’єтнам, Х’юстон.

2. Після р у кінці складу: бар’єр, кар’єристи, Лур’є.

3. Після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктивіт, об’єктивний, суб’єкт, транс’європейський.

Апостроф не ставиться:

Якщо я, ю, є передають м’якість попереднього приголосного: бюро, пюре, кювет, рюкзак, манікюр, Гюго, Мюллер, Мюнхен, бюрократ, бюлетень, бюджет, мюзикл, нюанс.

- після р перед йо: курйозний, серйозний.

 

Пишемо и:

У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул, зигзаг, шифр, риф, чипси.

У власних географічних назвах:

1. В кінцевих -ида, -ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.

2. Після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним приголосним: Вірджинія, Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир, Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).

3. Із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мадрид, Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).

4. В інших назвах після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Ватикан, Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.

Пишемо і:

У загальних назвах:

- на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор;

- після приголосного перед голосним та й: артеріальний, геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;

- у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація;

- у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті;

- після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: бізнесмен, пірат, вітраж, міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.

У власних назвах:

- між приголосними та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія, Хібіни, Кіплінг, Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь, Сідней, Сінгапур, Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.

У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: апеляція, бароко, колектив, комісія, шасі.

- Подвоєння зберігається в окремих загальних назвах: тонна, ванна, вілла, бонна, нетто, брутто, мадонна, манна, булла, мірра, пенні, мотто, аннали, мулла.

- У власних назвах та їх похідних: Шиллер, Одіссей, Мекка, Марокко (марокканець), Голландія (голландський).

- При збігові однакових приголосних префікса і кореня (коли в мові існує слово без префікса): імміграція (бо є міграція), порівняй з еміграція; контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

Зверніть увагу! Ватт (прізвище) — ват (одиниця виміру); Максвелл (прізвище) — максвел (одиниця виміру); Жаккард (прізвище) — жакард (тканина); Торрічеллі (прізвище) — торічелієва порожнеча (термін); біль (страждання) — білль (законопроект); була' (ж. р. від дієслова бути) — бу'лла (папська грамота, послання, скріплене печаткою); мана (привід, ілюзія) — манна (їстівні лишайники); миро (запашна олія) — мирра (тропічне дерево, смола з нього); мото (частина складного слова «моторний») — мотто (епіграф); пені (родовий відмінок від іменника «пеня») — пенні (розмінна монета).

Зверніть увагу! Подвоєння відбувається в географічних, особових власних назвах та у чоловічих і жіночих іменах: Апенніни, Ассирія, Бонн, Еллада,; Авіценна, Аллах, Будда; Апполінарій, Аполлон, Віссаріон, Геннадій; Алла, Анна, Елла (але: Агнеса, Інеса, Каміла, Сара).

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку