Що вивчає географія материків та океанів?
Географія материків та океанів вивчає природні ландшафти земної поверхні, планетарні (поясно-зональні) закономірності та місцеві умови їх виникнення, розвитку та поширення.
Більша частина поверхні Землі зайнята океанами (361 млн. км2), тільки 29 % (149 млн. км2) припадає на сушу — материки та острови. Усього на Землі 6 материків: Африка, Австралія, Антарктида, Північна Америка, Південна Америка, Євразія. Острови займають менш ніж 6 % поверхні Землі. Поблизу материків знаходяться материкові острови. Основою вулканічних островів є діючі та погаслі вулкани. Невеликі коралові острови містяться в районі розповсюдження коралів.
Положення материків та океанів показують на географічних картах. Усе різноманіття географічних карт поділяють на групи за основними ознаками. Для вивчення географії материків та океанів необхідно знати 3 основні групи географічних карт: за масштабом, за охопленням території та за темою, якій вони присвячені, тобто за змістом.
За масштабом розрізняють карти: великомасштабні (1 : 200 000 і більше), середньомасштабні (від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000 включно), дрібномасштабні (дрібніше 1 : 1 000 000). Загальногеографічні карти великого масштабу (1:200 000 і більше) називають топографічними, середнього масштабу — оглядово-топографічними, дрібного — оглядовими. Серед топографічних карт виділяють топографічні плани масштабів 1:500, 1:1000 та 1:2000; топографічні карти великого масштабу — 1:5000 та 1:10 000, середнього масштабу — 1:25 000 та 1:50 000, дрібного масштабу — 1:100 000 та 1:200 000.
Крім карт, зображення поверхні дають аерофотознімки та космічні фотознімки з супутників. Космічні знімки дозволяють одночасно охопити великі ділянки материків та океанів.
Методи географічних досліджень. У географії використовують метод безпосереднього спостереження, історичний, картографічний, фізичний, хімічний, математичний методи, метод космічних досліджень.