Школяр UA

Творення дієслів умовного і наказового способів

Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би, б. Дієслова умовного способу змінюються за родами в однині та числами.

Частку би, б пишуть окремо від дієслів. Якщо попереднє слово закінчується на приголосний, уживають частку би, після голосного — б.

Частка може стояти після дієслова або перед ним, а може бути віддалена від нього іншими словами.

Дієслова наказового способу змінюються за особами і числами. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого: доконаний вид часу. Дієслова наказового способу в однині мають форму другої особи, а в множині — першої та другої осіб. Форми наказового способу можуть уживатися з постфіксом -ся.

Закінчення -и, -имо, -ім, -іть, -іте вживаються в дієсловах із наголошеним закінченням: роби, робімо, робіть або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: провітри, провітрімо, провітріть. В інших випадках дієслова другої особи однини у формі наказового способу мають чисту основу: кинь, малюй.

Форма третьої особи дієслів наказового способу твориться сполученням часток хай, нехай і дієслова у формі теперішнього або майбутнього часу: хай бере, хай беруть.

Дієслова у формі другої особи однини наказового способу пишуть із мяким знаком: сядь, стань, лізь. Не пишуть мякий знак у дієсловах, основа яких закінчується на губний, шиплячий приголосний або р: насип, ріжте, повір.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку