Реактивний рух
Важливим випадком практичного застосування закону збереження імпульсу є реактивний рух.
Реактивний рух — це рух, який виникає при відділені від тіла деякої його частини з певною швидкістю. Реактивний рух, наприклад, виконує ракета. Особливістю цього руху є те, що тіло може прискорюватися і гальмувати без якоїсь зовнішньої взаємодії з іншими тілами. Продукти згоряння при вилітанні отримують відносно ракети деяку швидкість. Відповідно до закону збереження імпульсу, сама ракета отримує такий самий імпульс, як і газ, але спрямований в інший бік. Закон збереження імпульсу потрібен для розрахунку швидкості ракети.
Реактивний рух властивий медузам, кальмарам, восьминогам та іншим живим організмам. У техніці він використовується на річковому транспорті (катер з водометним двигуном), в авіації, космонавтиці, військовій справі.
Реактивна техніка дозволила зазирнути людині в глибини космосу. Уперше ідею використання реактивного руху для космічних польотів запропонував учений-інженер Микола Кибальчич. Значний внесок в розробку теорії космічної техніки зробив російський учений Костянтин Едуардович Ціолковський та український — Юрій Кондратюк. Уперше космічний корабель з людиною на борту було запущено у Радянському Союзі в 1961 році.