Школяр UA

Слов’яни напередодні Великого переселення народів

Візантійські автори відзначали, що життєвий устрій слов’янських, зокрема антських, племен був демократичним. Візантійський історик Прокопій Кесарійський (VI ст.) писав, що «живуть вони в убогих хатинах... Усі ці люди високі на зріст і надзвичайно сильні... Більша частина земель за Істром (Дунаєм) належить їм».

М. С. Грушевський у своїх працях висував гіпотезу, що найдавнішими предками українського народу були антські племена IV­VI ст. Із думкою Грушевського згодні й інші історики: І. П. Крип’якевич, Н. Д. Полонська-Василенко та ін.

Але навряд чи можна конкретно вважати давніми предками будь­якого народу, в тому числі й українського, лише одне об’єднання племен — антів чи якесь інше. Очевидно, більш правомірно вважати, що, як і інші, український етнос формувався протягом багатьох століть шляхом об’єднання місцевого, слов’янського населення і прийшлих племен.

Господарство слов’ян. Розпад первісного суспільства

Головним заняттям давніх слов’ян було землеробство. Вирощували слов’яни пшеницю, ячмінь, жито, просо, коноплі, гречку, горох, вику. Займалися вони й скотар­ством, мисливством, рибальством.

Розвивалися також ремесла, особливо виплавлення заліза із болотної руди, виробництво різноманітних металевих знарядь і речей, виготовлення ліпного глиняного посуду, ювелірне виробництво. Виникла постійна внутрішня, а також зовнішня торгівля, зокрема з римськими провінціями. Слов’яни вивозили хліб, худобу, лісові вироби, рабів. Завозили олію, вина, посуд та ін.

У IV­–VI ст. у слов’ян патріархально-­родова община перетворилася на нову територіальну сусідську общину, яка ґрунтувалася не на кровній спорідненості, а на спільному володінні землею, на господарському і сусідському інтересах. У територіальну общину входили не тільки кровні родичі, а всі, хто жив на території певного селища. При такому формуванні землі — поля, ліси, луки, випаси — були власністю всієї общини. Поступово збільшувалася майнова, соціальна нерівність, з’являлися багаті й бідні. Обмін, торгівля, часті війни зумовлювали збагачення окремих знатних родин, які забирали більшу частину здобичі з війни, а невільників перетворювали на рабів. Але рабство у слов’ян мало патріархальний характер.

Із розпадом первіснообщинного ладу і появою класів у слов’ян сформувався феодальний лад.

Оскільки в середині І тис. н. е. у східних слов’ян відбувся розпад первіснообщинного ладу, з’явилися класи, у яких з’являються елементи державності.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку