Школяр UA

«Відлига» 1953–­1964 рр.

Падіння Берії найбільше посилило позиції М. Хру­щова. У вересні 1953 р. його обирають першим секретарем ЦК КПРС. У лютому 1955 р. Маленкова знімають з поста голови Ради міністрів СРСР. Хрущов міцно утвердився в ролі лідера партії й держави (у 1958 р. він очолив і Раду міністрів СРСР). За десятиліття до жовтня 1964-го Хрущов проводив перетворення, що охопили всі сторони життя радянського суспільства. У народному господарстві була зроблена спроба перейти від суто адміністративних до економічних методів управління, від примушування — до врахування матеріальних інтересів трудівника, від твердої централізації за галузя­ми — до територіальної організації господарського життя. В аграрному секторі з діяльністю Хрущова було пов’язано також освоєння цілинних і перелогових земель (на Алтаї, у Казахстані й інших місцях), уживання ряду заходів щодо підйому тваринництва, широкомасштабна кампанія щодо впровадження кукурудзи. Це дозволило прискорити темпи розвитку основних галузей народного господарства. У результаті реформ, що проводилися з кінця 1953 р., у країні відбувалося швидке зростання промислового й сільськогосподарського виробництва. У СРСР вироблялася майже п’ята частина світової промислової продукції. Не тільки у військових, але й у мирних цілях освоювалася атомна енергія. Радя­нський Союз відкрив для людства космічну еру. У квітні 1961 р. на навколоземну орбіту був виведений корабель «Схід» з першим космонавтом Ю. О. Гагаріним на борту. На початку 60-х років у країні було побудо­вано індустріальне суспільство.

У соціальній сфері чимало було зроблено для поліпшення народного добробуту. Розгорнулося широке будівництво панельних і блокових житлових будинків з малогабаритними, але окремими квартирами для кожної родини. Була зменшена тривалість робочого тижня; підвищилися розміри мінімальних пенсій. Змінилося на краще й життя колгоспників: підвищилися закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, почали щомісяця виплачуватися грошові аванси, були встановлені державні пенсії за віком.

Історичною заслугою Хрущова стала його доповідь на XX з’їзді КПРС (25 лютого 1956 р.) про культ особистості Сталіна. У доповіді розкривалася роль Сталіна в масових репресіях, спрямованих проти партійних, державних й армійських кадрів, у створенні власного культу «вождя» й «генія», вірного продовжувача справи Леніна. Доповідь не була опублікована, але її зміст став широко відомий. Виступ Хрущова стала поштовхом до критичного переосмислення людьми соціалістичного ми­нулого й сьогодення. Люди сприйняли цей виступ як можливість для вільного обміну думками, як символ звільнення суспільства від страху тиранії, як рух від безправ’я до правових норм. Розпочався процес десталінізації. Тривала реабілітація осіб, незаконно репресованих за по­літичними мотивами. Багато з людей поверталися з таборів. На історичну батьківщину повернулися депортовані в роки війни народи: чеченці й інгуші, карачаєвці й балкарці, калмики. У 1961 р. з Мавзолею було вине­сене тіло Сталіна. У журналі «Новий мир» (редактор О. Т. Твардовський) уперше в СРСР була опублікована повість О. І. Сол­женіцина «Один день Івана Денисовича» — твір про життя в’язнів у сталінських таборах. Почали виходити журнали «Москва», «Нева», «Юность», «Иностранная литература», «Наш современник» й ін. Усього в другій половині 50-х з’явилися на світ 28 журналів, 7 альманахів, 4 газети літературно-художнього профілю. Читачеві були повернені книги М. Кольцова, І. Бабеля, І. Катаєва й ін. Не випадково період різнобічних змін у житті радянського суспільства, пов’язаних з ім’ям Хрущова, одержав назву «відлига».

За роки правління М. Хрущова змінився й характер зовнішньої по­літики держави. На XX з’їзді партії була сформульована нова зовнішньополітична концепція: необхідність мирного співіснування держав з різним державним ладом і багатоваріантність шляхів побудови соціалізму. У документах з’їзду були зроблені висновки про можливість запобігання новій світовій війні й різноманітність шляхів переходу до соціалізму. Підкреслювалася вірність Радянського Союзу принципам суверенітету й незалежності у відносинах з державами світу.

Успіхи, досягнуті у внутрішньому розвиткові й на міжнародній арені, породили в Хрущова і його оточення ейфорію й упевненість у швидкій побудові комунізму в країні. У 1961 р. на XXII з’їзді КПРС була прийнята нова, третя програма партії, що називалася конкретним, науково обґрунтованим планом будівництва комунізму. Планом передбачалося протягом 20 років досягти найвищого життєвого рівня населення порівняно з будь-якою капіталістичною державою. Ставилися завдання забезпечити достаток продуктів харчування, задовольнити потреби всіх верств населення країни у високоякісних товарах, надати кожній родині окрему упорядковану квартиру. Партія планувала виховати гармонійно розвинену «нову людину — будівельника комунізму». Однак це була утопічна програма, і вона почала давати збої. У 1962 р. відбулося підвищення цін на м’ясо, м’ясні продукти, молоко. У місті Новочеркаську звістка про це збіглася з підвищенням норм виробітку на електровозобудівному заводі. Обурені зневажливим ставленням до їхніх потреб, робітники вийшли на вулиці. До них приєдналися багато городян. Для наведення «порядку» у Новочеркаськ вступили війська. У ході зіткнень загинуло декілька десятків чоловік, багато учасників виступу були засуджені. У 1963 р. країна почала зазнавати серйозних продовольчих труднощів, люди вишиковувалися в довгі черги за молоком і хлібом. Радянський Союз був змушений закуповувати зерно за кордоном. Несприятлива ситуація стала наслідком усуспільнення домашньої худоби, що перебувала в особистому користуванні колгоспників; багаторазово засудженого, але живучого принципу планування сільськогосподарської продукції; існування ко­мандно-адміністративної системи управління колгоспами й радгоспами.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку