Школяр UA

Природні зони Південної Америки

Вологі екваторіальні ліси

По обидві сторони від екватора в Південній Америці лежить зона вологих екваторіальних лісів (сельвасів). Фауна лісів вражає різноманітністю. Рослини досягають тут разючої висоти. Тут ростуть сейби (висотою 80 м), різні пальми. У середньому ярусі ростуть невеликі дерева, пальми, деревоподібні папороті, каучуконосні дерева (гевея), шоколадне дерево (какао), динне, червоне. Стовбури дерев обвивають ліани. Тут переважають червоно-жовті фералітні ґрунти. У трав'яному покриві багато папоротей, у заводях росте гігантське латаття — вікторія-регія.

Тварини в Амазонії набагато крупніші за своїх родичів, що живуть у більш помірному кліматі. Багато амазонських жуків і метеликів досягають гігантських розмірів. Вертикальний розподіл мешканців у ярусах тропічного лісу обумовлений освітленістю. Багато тварин проводять усе своє життя на деревах, наприклад, численні й різноманітні чіпкохвості мавпи, повільні лінивці. В амазонських лісах живуть ягуар, пума, мурахоїд, капібара — найбільший гризун у світі, білки, пацюки, миші, дикобрази, деревні жаби; папуги ара, колібрі, дятли, тукани; незліченні водяні птахи — качки, чаплі, ібіси, деревні качки; хижі птахи — грифи, орли, яструби, а також кажани, серед яких є кровопивці, та незліченні види мурах.

Савани і рідколісся

На південь і північ від зони вологих екваторіальних і перемінно-вологих лісів розташована зона саван і тропічних рідколісь (льянос). Тут на червоних фералітних ґрунтах, серед високих трав ростуть пальми, акації, кактуси, а на берегах річок — галерейні ліси. У саванах Бразильського плоскогір'я (кампос) деревна рослинність бідніша.

На північному сході Бразильського плоскогір'я клімат більш посушливий. Найбільш розповсюджений тип рослинності — тропічне криволісся. На червоно-бурих ґрунтах тут ростуть кактуси і дерева з бочковидним стовбуром. Фауна цього району не дуже багата. Тут живуть різноманітні сумчасті, досить велика група гризунів, водяться скунс, броненосці. Копитних мало — тут водяться лише невеликі дикі свині-пекарі, дрібні олені. З хижаків, крім ягуара, зустрічається пума. Випадково завезені до північно-східної Бразилії малярійні комарі швидко акліматизувалися і спричинили загибель від малярії десятків тисяч людей.

Південно-східні схили Бразильського плоскогір'я, звернені до океану, одержують рясні опади майже цілий рік. Це область тропічного вологого клімату. Один із найцікавіших лісових масивів Бразилії — араукарієвий ліс — росте на великому плато на півдні. Велика частина південного сходу Бразильського плоскогір'я зайнята плантаціями різних культурних рослин.

Степи і напівпустелі

Степи. На південь кількість опадів зменшується і савани поступово переходять у пампу — зону субтропічних степів. Літо у східній пампі жарке. Взимку холодні вітри викликають різке зниження температури. Червонясто-чорні ґрунти дуже родючі. Тут ростуть різні злаки, що утворюють густі великі дерновини (пампасова трава, бородань, тонконіг і ін.). У напрямку до заходу і півдня зі зменшенням опадів пампа переходить у сухі степи з біднішою рослинністю.

Тут живуть пампасовий олень, гуанако, страус нанду, багато різних гризунів, а на берегах річок і озер водиться нутрія. Майже всі землі розорані, і тому природна рослинність у пампі мало збереглася. Сухі степи використовують під пасовища.

Напівпустелі. Південна звужена частина називається Патагонією. Через малу кількість опадів тут поширена напівпустельна рослинність: рідкі трави і низькорослі кактуси, ділянки колючих чагарників на сіроземах і бурих напівпустельних ґрунтах. Зона освоєна слабко, тварини тут збереглися краще, ніж у степу: водяться пума, лама гуанако, зустрічається страус нанду.

Берегові пустелі. Уздовж Тихоокеанського узбережжя між простягнулася смуга пустель. Під впливом холодної Перуанської течії повітря охолоджується швидше, ніж на більшій висоті. У результаті утворюється шар хмар, що заважає прогріванню приземних шарів атмосфери. Температура повітря вище шару хмар перевищує +24°, а на рівні моря коливається у межах +13… +16 °С. Там ніколи не буває дощів, крім окремих випадків. Відбувається конденсація туману, що висить у повітрі (гаруа). Ця незвичайно суха зона позбавлена сонячного світла протягом півроку. З рослинності на пісках зустрічаються рідкі піщанки і кактуси, фінікова пальма. Фауна дуже бідна: нечисленні скорпіони, ящірки.

Висотна поясність у Андах

З підняттям у гори поступово відбувається зміна природних зон. Найширший спектр природних комплексів спостерігається в екваторіальному поясі. З просуванням на південь кількість висотних поясів зменшується до трьох: змішаних лісів, різнотравних луків, багаторічних снігів і льодовиків.

Біля екватора нижній пояс гір, до висоти 1200–1500 м над рівнем моря, займають вологі екваторіальні ліси. Вище вологі ліси змінюються поясом гірських лісів. Тут з'являються хвойні породи, ростуть бамбуки, хінне дерево, деревоподібні папороті, чагарник кока. На висоті від 2800 до 3800 м пролягає пояс високогірних лісів — криволісся. Ще вище, до 4500 м, знаходяться високогірні луки (парамос). Вище 4500 м лежать вічні сніги та льодовики. Сьогодні пампа майже цілком розорана, вирубані ліси кебрачо в тропічному рідколіссі, винищено багато тварин. Особливої уваги потребує доля лісів Амазонки. Зі знищенням лісів пов'язані зміни в інших природних зонах.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку