Школяр UA

Пряма мова

Прямою мовою називають чуже мовлення, передане дослівно, з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними особливостями («Про здоровя людини треба турбуватись в першу чергу», — сказав незнайомець). Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і з кількох речень. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена, яка манера вести розмову в людини, мовлення якої передається. Таке речення називається словами автора. Пряма мова і слова автора поєднуються за змістом та інтонаційно, тобто без допомоги сполучників.

Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині прямої мови, після неї, а також включати в себе пряму мову. Інтонація слів автора завжди розповідна, а інтонація прямої мови може бути розповідною, питальною, спонукальною, окличною та неокличною.

На письмі пряма мова і слова автора розділяються двокрапкою, тире, а також двокрапкою і тире одночасно. Пряма мова завжди береться в лапки. Кожне речення прямої мови пишеться з великої букви і в кінці його ставиться той пунктуаційний знак, який відповідає меті висловлювання та інтонації речення. Винятком є той випадок, коли пряма мова представлена розповідним реченням, а слова автора стоять після неї. Тоді замість крапки після прямої мови ставиться кома («Тату, гляньте лев», шепочу я батькові).

Уживання розділових знаків залежить від позиції прямої мови щодо слів автора. Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка (Климко поворухнувся під важкою вкривачкою і сказав: «Треба йти» (Гр. Тютюнник)). Коли ж слова автора стоять після прямої мови, то між ними ставиться тире («Так, бачу, ти усім тут надоїв!» — Кіт Вовкові сказав (Л. Глібов)).

Якщо слова автора стоять у середині прямої мови, то можливі такі варіанти розділових знаків: 1) Слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням, і при цьому з обох боків виділяються комою і тире («За що ж, — хто-небудь попитає, — Зозуля Півня вихваляє?» (Л. Глібов)). 2) Слова автора стоять між окремими реченнями, з яких складається пряма мова; у цьому випадку після першої частини прямої мови ставиться кома (знак питання або знак оклику) і тире, а після слів автора — крапка (двокрапка) і тире («Помилуйте! — йому Ягнятко каже. — На світі я ще й году не прожив» (Л. Глібов)). Двокрапка після слів автора, які стоять всередині прямої мови, ставиться тоді, коли вони вказують, що пряма мова буде продовжуватись («Чи бачили таке! сказав батько і, помовчавши, додав: Готовий хлібороб, одним словом» (А. Головко)).

Пряма мова може стояти в середині слів автора; тоді перед прямою мовою ставиться двокрапка, а після неї перед наступним текстом— кома, тире або кома й тире (На моє питання: «Коли прийде потяг?» — ніхто не міг відповісти).

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку