Школяр UA

Культура другої пол. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.

Загальна характеристика

Культура ХХ століття — явище складне, багатомірне, неоднозначне. Відбувається процес становлення єди­ної глобальної культури людства. При­чини цього явища криються у формуванні єдиної планетарної цивілізації, в основі якої лежить всезростаюча інтенсивність політичних, економічних, комунікаційних, культурних зв’язків. У результаті виникає загальнолюдська культура, посилюється взаємозв’язок різних країн, народів. До найважливіших факторів становлення єдиної загальнолюдської культури можна віднести такі, як:

1) зміна форм, способів, зразків життя людини; зміна способу життя величезних мас людей;

2) фундаментальні зміни в культурно-ціннісній орієнтації людини, становлення єдиних засад загальнолюдської культури, де в ідеалі немає місця класовій і расової ненависті, немає попрання прав людини й наро­дів, убогості й неграмотності, економічного й культурного колоніалізму.

Становлення світової культури ХХ століття супроводжувалося зростанням національних культур. Саме наш час довів обмеженість євроцентристського погляду на культуру, коли техногенна європейська культура оголошувалася панівною, базисною щодо всіх інших — регіональних і національних. Сучасний досвід показав: східні країни цілком змогли пристосувати цінності західної культури у своїх системах виробництва й освіти.

Сам хід розвитку світової цивілізації показує, що значимість національних культур у сучасному світі зростає. Кожна національна культура специфічним чином сприймає світові форми розвитку й робить свій внесок у процес становлення загальнолюдської культури.

Для сучасної епохи характерна не замкнутість, не закритість, а взаємозбагачення й взаємодія національних культур.

Новим явищем у ХХ столітті стала масова культура. Її виникненню й поширенню сприяли процеси індустріалізації й урбанізації, поширення загальної грамотності, поява нових видів і форм мистецтва, породжених технічним прогресом. На мислення й поводження людей почали впливати вже не традиції, а засоби масової інформації: преса, радіо, телебачення. У демократичних країнах масова культура була комерціалізована, але залишалася децентралізованою і різноманітною у політичному відношенні. У країнах з тоталітарними режимами масова культура стала використовуватися для маніпулювання й контролю над суспільною свідомістю.

Освіта в зарубіжних країнах

Знання в сучасному суспільстві перетворюється на справжнє багатство. Новий економічний світ ґрунтується на знаннях і здатностях людини. Тому розвиток системи освіти є найважливішою сферою діяльності держави, що забезпечує його майбутнє.

Країни з різним рівнем розвитку мають і різний освітній рівень, гарантований державою, — від обов’язкового початкового до загального середнього. Система освіти включає як державні, так і приватні навчальні заклади. До числа провідних країн у галузі освіти в 70-90-ті роки увійшли «нові індустріальні держави» — Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Малайзія, де загальна середня освіта є обов’язковою і пере­буває на рівні сучасних світових стандартів.

Стратегічною лінією у сфері освіти розвинених країн є концепція безперервної освіти — від дошкільного віку до вищої школи.

Одна з проблем сучасної освіти — це рівень її фінансування, у середньому він становить 5–7 % від ВНП.

У середині ХХ століття стало очевидним, що сформовані системи освіти вже не задовольняють потреби суспільства, не відповідають рівню розвитку виробництва. В умовах інформаційного буму виникла необхідність у перегляді глобальних цілей освіти. Головним стає розвиток творчого потенціалу особистості, формування здатності приймати й реалізовувати новації, підготовка такого фахівця, що мав би не тільки якісну фахову, але й фундаментальну освіту і гуманітарну підготовку.

У 60–70-х роках у розвинених країнах були проведені реформи середньої й вищої школи, спрямовані на поглиблення фундаментальної освіти, забезпечення проблемного характеру навчання, гуманітаризацію й комп’ютеризацію освіти. Був відкритий доступ до вищої освіти більш широким соціальним верствам, уведені стипендії, нові форми на­вчання тощо.

Зміцнюються міжнародні зв’язки в галузі освіти. Так, для студентів були відкриті загальноєвропейські програми обміну студентами «Еразмус» (1987 р.), «Лінгва» (1990 р.).

У європейських країнах реформування вищої освіти здійснюється системно. Процес реформування вищої освіти, що охопив Європу, називають Болонським процесом. У 1999 р. у Болоньї (Італія) була підписана угода у річищі «Великої хартії європейських університетів». Її підписали 29 країн (зараз їх близько 40). За цією угодою до 2010 р. у країнах Європи, що підписали її, повинний сформуватися єдиний освітній простір. Як результат — взаємне визнання дипломів, не обмежене юридично працевлаштування в Європі, єдині освітні стандарти.

Науково-­технічна революція (НТР)

У другій половині ХХ ст. людство вступило в епоху науково-технічної революції (НТР). В усіх галузях науки були зроблені численні відкриття. Одна з новітніх галузей науки — фізика атмосфери — зробила прорив в галузі загальних уявлень людини про Всесвіт. З’явилися нові наукові галузі: космічна медицина, космічна біологія й ін.

Відкриття в оптиці, механіці й радіофізиці, фізиці твердого тіла, магнетизму спричинилися до комп’ютерної революції, стали підґрунтям для подальшого розвитку таких галузей науки, як кібернетика, автоматика, для вдосконалення новітніх технологій. У 1947 р. американські вчені винайшли транзистор, що замінив електронні лампи. У 1957 р. була винайдена перша у світі мікросхема. Мікросхеми знайшли найважливіше зі всіх своїх застосувань у комп’ютерах — машинах, що зберігають й обробляють інформацію. У 1946 р. у США був уведений у лад один з перших електронних комп’ютерів. У 50-ті роки були створені нові комп’ютери, що працюють на транзисторах. Епоха масової комп’ютеризації почалася в середині 70-х років, коли в продаж надійшли комп’ютери, що працюють на дуже маленьких і швидкодіючих процесорах. Незабаром комп’ютери стали невід’ємною частиною сучасного способу життя.

Визначні успіхи в післявоєнні роки були досягнуті в біології та медицині, у тому числі трансплантації людських органів, створення штучних апаратів, які їх заміняють й інші. У 1967 р. хірургом К. Барнардом (ПАР) була проведена перша операція з трансплантації людського серця.

Ученим удалося виділити ДНК, що служить ключем до генетичного коду організму. Це відкриття проклало дорогу генній інженерії — технології зміни властивостей організму шляхом трансформації його генетичного коду.

У другій половині ХХ ст. майже вдалося покінчити з інфекційними захворюваннями, від яких раніше масово гинули люди: чумою, холерою, віспою. Але, незважаючи на успіхи медицини, окремі хвороби сьогодні залишаються невиліковними.

Яскравим прикладом видатних наукових досягнень у другій половині ХХ ст. є успіхи в дослідженні космосу. 4 жовтня 1957 р. у Радянському Союзі був запущений штучний супутник Землі. Ця подія ознаменувала початок епохи освоєння людиною космічного простору. Перший американський супутник був виведений на орбіту 1 лютого 1958 р. 12 квітня 1961 р. у Радянському Союзі був запущений перший космічний корабель із людиною на борту. Радянський космонавт Ю. Гагарін уперше зробив орбітальний політ навколо Землі. 5 травня 1961 р. був здійснений запуск пілотованого космічного корабля в США. У березні 1965 р. радянський космонавт А. Леонов уперше вийшов у відкритий космос. У 1969 р. американські астронавти Н. Армстронг й Е. Олдрін висадилися на Місяці, де пробули 2,5 години, провели необхідні спостереження й взяли зразки ґрунту, відкривши епоху всебічного вивчення супутника Землі. У 1975 р. уперше відбулося стикування в космосі кораблів «Аполлон» (США) і «Союз» (СРСР). З 1981 р. у США почали запускати кораблі багаторазового використання — «човники» («Шаттли»). У дослідженні космосу беруть участь й інші країни. Так, у 2004 р. відбувся політ першого китайського космонавта. Протягом 70­80-х років були здійснені запуски космічних апаратів для вивчення інших планет — Венери, Юпітера, Марса, Меркурія.

Сучасна наука робить реальний внесок у вирішення глобальних проблем сучасності: активно ведуться пошуки нових джерел енергії, розробляються енергозберігаючі й ресурсозберігаючі технології, упровадження яких сприяє більш ефективному використанню природних ресурсів. Провадяться дослідження в галузі медицини в пошуках нових ліків від тих хвороб, які раніше вважалися невиліковними. Почався активний процес екологізації всіх галузей наукового й технологічного знання.

У другій половині ХХ століття значно розширили сферу своїх дослі­джень гуманітарні науки. У центрі уваги гуманітаріїв усіх країн перебувають питання про ставлення до загальнолюдських цінностей: прав і свобод особистості, рівності людей, незалежно від раси, національності, статі й релігійної приналежності, розуміння добра й зла тощо. Гуманітарні науки відіграють особливу роль у формуванні світогляду людини.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку