Школяр UA

Література та мистецтво

Основні тенденції розвитку художньої культури

У другій половині ХХ століття в літературі одним iз найпоширеніших напрямів залишається реалізм. Розвиваючись, реалізм збагачується новими відтінками й нюансами. Так, особливим явищем у літературі став «міфологічний реалізм». Крім реалістичного, у сучасній зарубіжній літературі існує модерністський напрям. Центральне місце в модернізмі цього періоду посідає екзистенціалізм. Різновидом французької модерністської прози 50-60-х років став неороман («антироман»), що на противагу класичному роману не має сюжетної або композиційної завершеності, утверджує замкнену на собі особистість. Бурхливі події в суспільному й політичному житті дали поштовх до розвитку детективної літератури, що у сучасному світі має чи не найбільшу читацьку аудиторію. В епоху бурхливого розвитку НТР широкого поширення набула наукова фантастика.

У післявоєнному образотворчому мистецтві з усіх різноманітних течій виділяються два основних: соціальний реалізм і модернізм. Мистецтво соціального реалізму знайшло прояв у двох основних формах: неореалізмі (демократичні держави Заходу) і соціалістичному реалізмі (країни соціалістичного табору). Ці напрями мали загальні риси, що полягали в соціальній спрямованості, але їх кардинально відрізняло ставлення до життя. Найбільш значним серед напрямів модернізму став абстракціонізм. Наприкінці 50 — початку 60-х років з’явилися нові стилі абстракціонізму: поп-арт (популярне мистецтво) й оп-арт (оптичне мистецтво). Відомим різновидом модернізму післявоєнних років став сюрреалізм. З 70-х років починається нова епоха у світовому мистецтві, що називається постмодернізмом. Ця течія виникла у США й набула поширення в інших країнах.

Для драматургії післявоєнного періоду також притаманна поява нових напрямів: «інтелектуальний театр», «театр абсурду» і т. д.

Основними напрямами в розвиткові архітектури після Другої світової війни стали: функціоналізм, органічна архітектура, постмодернізм, деконструктивізм, архітектура «високої технології» й ін.

Післявоєнний період став часом бурхливого розвитку кінематографа. Кіно стає наймасовішим видом мистецтва. У його розвиткові тісно переплітаються різні стилі й напрями, забарвлені національною самобутністю.

Для музики більшою мірою, ніж для інших видів мистецтва, характерний поділ на елітарну й масову. Поряд із класичною музикою широкий розвиток одержали й такі напрями, як джаз і мюзикл, поп-музика, рок-музика.

Спорт у XX столітті. Олімпійський рух

Фізична культура є частиною загальної культури людства. Умови життя людей, що змінилися під впливом НТР, викликають необхідність цілеспрямованого фізичного виховання. Перехід до цілеспрямованої організації фізкультури й спорту державними органами на Заході почався в 50-ті роки. В індустріальних країнах фізичне виховання частково фінансується державою, а також окремими корпораціями, підприємствами, спортивними клубами. У цих країнах велика увага приділяється будівництву стадіонів, туристичних баз, штучних ковзанок, басейнів. Окремі види спорту (плавання, гімнастика) включені до шкільної програми як обов’язкові.

У другій половині ХХ століття в рамках культурного співробітництва народів світу розширився міжнародний спортивний рух. Найавторитетнішими і найбільш представницькими серед міжнародних спортивних змагань стали Олімпійські ігри. Вони зародилися ще в Древній Греції й були відроджені в 1896 р. Девіз Олімпійського руху: «Швидше, вище, сильніше». Білий олімпійський прапор з п’ятьма переплетеними кільцями став символом єднання людей усіх континентів. Олімпійським рухом керує Міжнародний Олімпійський комітет (МОК). За останні роки Олімпійський рух став більш демократичним і масовим. Останні Олімпійські ігри відбулися в 2004 р. в Афінах.

Олімпійський рух натрапив на ті ж проблеми, що й спорт у цілому: вплив політичних факторів; професіоналізація й комерціалізація спорту; уживання спортсменами допінгу.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку