Школяр UA

Присвійні, вказівні й означальні займенники. Приставний н у формах особових і вказівних займенників

Присвійні займенники вказують на приналежність предмета першій особі: І бачите, що ліска ваша натяглася, як струна, а вудилище — дугою і тремтить.

Для вираження приналежності третій особі використовується форма родового відмінка особово вказівного займенника із значенням присвійності: його, її, їх: Од її молодого лиця пашіло жаром.

Займенники мій (моє, моя), твій (твоє, твоя), свій (своє, своя) відмінюються однаково: мого, твого, свого; моєму, твоєму, своєму; моїм, твоїм, своїм; на моєму, на твоєму, на своєму.

Займенники наш (наше, наша), ваш (ваше, ваша) відмінюються, як прикметники твердої групи: нашого, вашому, нашу, вашою, а займенник їхній (їхнє, їхня) — як прикметник м’якої групи: їхнього, їхньої, їхнім, на їхніх.

Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку предметів: У всякого своя доля і свій шлях широкий.

Означальні займенники кожний (кожен), жодний (жоден), всякий, самий, інший відмінюються, як прикметники твердої групи: кожного, жодному, всяким, на самому.

Означальний займенник сам у називному і знахідному відмінках множини має паралельні форми (самі — сами). Форма самі є літературною нормою. Гадки самі зринають в пам’яті, слова самі ллються (М. Коцюбинський).

Вказівні займенники вказують на предмет, ознаку, кількість: Що, братіку, посієш, те і пожнеш.

У місцевому відмінку однини вказівні займенники поряд із закінченням -ому мають і закінчення -ім: на кому — на кім, у кожному — у кожнім.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку