Дієслово — самостійна частина мови, яка називає дію або стан предмету і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться?
Неозначена форма дієслова (інфінітив) — це його початкова форма, що називає дію без вираження часу, числа, особи та відповідає на питання що робити? що зробити?
Морфологічні ознаки дієслова
Перехідні та неперехідні дієслова:
1. Перехідні (дія, що переходить або спрямована на предмет): доглядати сад, малювати картину, відвідати друга.
2. Неперехідні (дія, що не переходить на предмет, не вимагає додатка): стояти, сидіти, бігти, плакати. А також усі дієслова з часткою -ся(-сь): сміятися, хвилюватися, милуватися.
Види дієслів
1. Доконаний вид. Дія, що завершилась у минулому або неодмінно відбудеться в майбутньому: що зробив? що зробить? (переконав, підійшов, покаже). Вживаються лише у формі доконаного виду: стрепенутися, зурочити, розкричатися, насумуватися.
2. Недоконаний вид. Незавершена, необмежена в тривалості дія вминулому, теперішньому та майбутньому часі: що робив? що робить? що буде робити? (співав, грає, буде виконувати). Вживаються лише у формі недоконаного виду: прагнути, гордувати, намагатися, потребувати, переслідувати, покрикувати.
Способи дієслів
1. Дійсний спосіб: любив, любить, любитиме (означає дію, що дійсно відбулася, відбувається або відбудеться).
2. Наказовий спосіб: люби, любимо, хай любить (означає наказ або заохочення).
3. Умовний спосіб: любив би (означає дію, що може відбутися за певної умови).
Часи дієслів
1. Теперішній (дія відбувається постійно або в момент мовлення): люблю, працюю.
2. Минулий (дія, що відбувалася або відбулася): любив, працював.
3. Майбутній (дія, яка відбуватиметься в майбутньому): буду любити (складана форма), любитиму (проста форма).
Змінювання дієслів
Змінювання за особами і числами залежить від дієвідміни.
Дієвідміни дієслів
І дієвідміна
Належать дієслова:
• з односкладовою основою: лити, мити, бити, пити;
• з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: зимувати, крикнути, білити, грати;
• з основою на приголосний: нести, мати, берегти;
• з основою на -оро-, -оло-: бороти, колоти, полоти;
• дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти.
ІІ дієвідміна
Належать дієслова:
• з суфіксами -и-, -і-(-ї-), які випадають в особових формах: сидіти, клеїти;
• з суфіксом -а- після шиплячих та [j], який випадає, в особових формах: лежати, стояти;
• дієслова спати, бігти.
Безособові дієслова означають дію або стан, що відбуваються самі по собі, без діючої особи. Їх називають безособовими.
.
Особові закінчення дієслів у теперішньому (або майбутньому простому) часі:
Морфологічний розбір дієслова
1. Початкова форма (інфінітив).
2. Постійні морфологічні ознаки ознаки:
• перехідне чи не перехідне;
• вид (доконаний, недоконаний);
• дієвідміна.
3. Непостійні морфологічні ознаки:
• спосіб (дійсний, умовний, наказовий);
• час (теперішній, минулий, майбутній);
• особа (якщо є);
• число (якщо є);
• рід (якщо є).
4. Синтаксична роль у реченні.
Праця людину годує, а лінь марнує. (Нар. тв.) Годує — дієслово (що робить?), початкова форма годувати;
дія, перехідне, недоконаний, дійсний, теперішній, 3 особа, однина, жіночий рід, І дієвідміна, присудок.