Прийменник — це службова частина мови, яка уточнює граматичні значення іменників і ви­ра­жає зв’язки між словами в реченні.
Прийменники за походженням поділяються на прості та похідні.
Прості (первинні) прийменники: в, на, до, від, у, при, з, за, над, через.
Похідні прийменники (вторинні):
• похідні від іменників:
край, кінець, круг, коло, протягом, шляхом;
• похідні від прислівників:
вздовж, посеред, вслід, всупереч, близько.
За будовою прийменники поділяються на прості, складні й складені:
• прості:
в, до, без, під, край.
• складні:
з-за, попід, з-поміж, довкола, поруч, поряд.
• складені:
відповідно до, залежно від, узв’я­з­ку з, незважаючи на.

Морфологічний розбір прийменника

1. З якою частиною мови сполучається, з якою відмінковою формою поєднується.
2. Група за походженням:
• похідний (первинний);
• непохідний (вторинний).
3. Група за будовою:
• простий;
• складний;
• складений.
4. Синтаксична роль.
У яблуневому саду зоря вечірня грала... (М. Р.)
У (саду) — прийменник.
первинний, простий, уживається з міс­цевим відмінком іменника.