Прикметник — це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?
Ознака предмета визначається за кольором (червоний), за розміром (великий), за матеріалом (скляний), за приналежністю (братів), за сприйняттям на смак, дотик, нюх (солодкий, м’який, духмяний), за зовнішніми прикметами і внутрішніми властивостями (білявий, стрункий, веселий), за просторовими й часовими відношеннями (далекий, ранній).
Морфологічні ознаки прикметника
Прикметник має 3 розряди за значенням:
1. Якісні (ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою чи меншою мірою):
кмітливий – кмітливіший — найкмітливіший.
2. Відносні (ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин):
бурштинове (намисто), осінній (день), перелітні (птахи).
3. Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?:
мамина (казка), батьків (сміх), ведмежий (барліг).
Якісні прикметники мають повну та коротку форму (рясний — рясен).
Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.
1. Вищий ступінь.
• Проста форма (за допомогою -іш-, -ш-).
добрий — добріший.
• Складена форма (за допомогою слів більш або менш).
добрий — більш добрий.
2. Найвищий ступінь.
• Проста форма (за допомогою най-, ок-, що- та прикметника вищого ступеня).
щонайдобріший.
• Складена форма (за допомогою слів найбільш, найменш або від усіх, над усе та прикметника вищого ступеня).
найбільш добрий,
добріший над усе.
Поділ прикметників на групи
1. Тверда група:
• прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний:
добрий, вразливий, минулий, прекрасний;
• присвійні прикметники:
батьків, Олексіїв, мамин, Софіїн;
• короткі форми прикметників:
зелен, годен, рад, жив, здоров, свят.
2. М’яка група:
• прикметники, основа яких закінчується на м’який приголосний та [j]:
осінній, житній, ранній, художній, колишній, справжній, безкраїй, літній, синій.
Відмінкові закінчення прикметників
Тверда група
| Однина | Однина | Однина | Множина | |
| Чоловічий рід | Середній рід | Жіночий рід | ||
| Н.? | -ий? | -е? | -а? | -і? |
| Р.? | -ого? | -ого? | -ої? | -их |
| Д.? | -ому? | -ому? | -ій? | -им |
| Зн.? | як Н. або Р. ? | -е? | -у? | як Н. або Р. |
| Ор.? | -им? | -им? | -ою? | -ими |
| М.? | -ому, -ім? | -ому, -ім? | -ій? | -их |
| Н.? | - ? | -є? | -я? | -і |
| Р.? | -ого? | -ого? | -ої? | -их |
| Д.? | -ому? | -ому? | -ій? | -им |
| Зн.? | як Н. або Р.? | -е? | -у? | як Н. або Р. |
| Ор.? | -им? | -им? | -ою? | -ими |
| М.? | -ому, -ім? | -ому, -ім?? | -ій? | -их |
М’яка група
| Н.? | -ий?? | -е? | -а? | -і? |
| Р.? | -ого? | -ого? | -ої? | -іх |
| Д.? | -ому? | -ому? | -ій? | -ім |
| Зн.? | як Н. або Р. ? | -е? | -у | ?як Н. або Р. |
| Ор.? | -іми? | -ім? | -ою? | -іми |
| М.? | -ому, -ім? | -ому, -ім? | -ій? | -их |
| Н.? | -ій? | -є? | -я? | -і |
| Р.? | -ого? | -ого? | -ої? | -іх |
| Д.? | -ому? | -ому? | -їй? | -їм |
| Зн.? | як Н. або Р.? | -є? | -ю? | як Н. або Р. |
| Ор.? | -їм? | -їм? | -ою? | -їми |
| М.? | -ому, -їм? | -ому, -їм? | -їй? | -їх |
Морфологічний розбір прикметника
1. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
2. Постійні морфологічні ознаки:
1) розряд (якісний, відносний, присвійний);
2) форма:
• повна, коротка (для якісних прикметників, якщо є);
• стягнена, нестягнена (для прикметників жіночого і середнього роду).
3. Ступінь порівняння (для якісних прикметників):
• вищий;
• найвищий.
4. Тип відмінювання — група:
• тверда;
• м’яка.
5. Непостійні морфологічні ознаки:
• рід (в однині);
• число;
• відмінок.
6. Синтаксична роль у реченні.
Легкі тепловії лоскочуть лице. (І. Цюпа)
Легкі — прикметник.
Початкова форма — легкий (який).
Якісний (називає ознаку за вагою), повна форма, звичайний ступінь;
тверда група відмінювання;
число — множина, рід не визначається,
називний відмінок.
У реченні — узгоджене означення.