Школяр UA

Прислівник

Прислівник — незмінна самостійна частина мови, що характеризує дію, стан чи озна­ку предмета.
Прислівники поділяють на означальні та об­ста­вин­ні.
Означальні прислівники:
• якісно-означальні (як?): тихо;
• кількісно-означальні (скільки? якою мірою?): багато, надзвичайно;
• способу дії (яким способом?): гуртом.
Обставинні прислівники:
• місця (де? куди? звідки?): тут, вліво, зверху;
• часу (коли? доки? відколи?): сьогодні, вранці, здавна;
• мети (для чого?): наперекір;
• причини (чому?): згарячу.

Морфологічний розбір прислівників

1. Розряд за значенням:
• означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний, способу дії);
• обставинний (місця, часу, мети, причини).
2. Ступінь порівняння (для якісно-означальних).
3. Синтаксична роль.
Тихо пливе блакитними річками льон. (Ко­цюб.)
Тихо — прислівник (як?).
Якісно-означальний;
ступінь порівняння відсутня.
У реченні — обставина способу дії.

 

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку