Буква У пишеться:

1. Між приголосними:
Світлі дула прожекторів урізались аж ген уви­ши­ну. (Тич.)
Світ учить розуму.
2. Здебільшого на початку речення між при­ го­ло­с­ни­ми:
У присмерку літають ластівки так низько. (Пав.)
3. Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також сполученнями літер льв, хв, тв, св і поз:
Багато студентів навчається у Львів­сь­ко­му уні­вер­си­те­ті. Не спитавши броду, не сунься у воду. (Присл.)
4. Після коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужки й трьох крапок (у вимові — після па­у­зи) перед приголосними:
Стоїть на видноколі мати — у неї вчись. (Олій­ник)
Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою. (Шевч.)

Буква В пишеться:

1. Між голосними:
У нього в очах засвітилась відрада. (Мирн.)
Жити в Умані.

2. Перед голосними, незалежно від паузи й за­кін­чен­ня попереднього слова:
Слова Івана розплились в усмішку. (Коцюб.)
І прочитав в її очах кохання...
3. Після голосного перед більшістю приголос­них (крім в, ф, хв, св, тв та ін.):
Пішла в садок у вишневий. (Шевч.)
Знадвору в сіні вступила хазяйка.

Не передається на письмі чергування У з В:
1. У словах, що пишуться тільки з В або У: вда­ча, вклад, вправа, вступ (і удача, уклад, упра­ва, уступ — з іншими значеннями), взаємини, влада, власний, властивість, вплив та ін.; ува­га, узбережжя, указ, умова, установа, уява, атакож у похідних утвореннях: уваж­ність, всту­п­ний, владар.
2. У власних іменах і словах іншомовного по­хо­джен­ня: Урал, Власенко, Устименко, Уго­р­щи­на, увертюра, веранда, університет, утопія.