1. Російські власні назви передаються якомога ближче до російського звучання, але за вимогами норм українського правопису: Соловьёв –?Соловйов, Ульянов?— Ульянов, Румянцев — Рум’янцев, Пугачёв — Пугачов, Прокофьев — Прокоф’єв, Ананьин — Ананьїн, Королёв — Корольов.
2. Особливості правопису російських власних назв:
а) російська буква и у власних назвах передається через і: Пушкін, Мічурін;
б) російська буква и передається через и:
• у префіксі при- та суфіксах -ик-,-иц-, -ич-, ?ищ-: Новиков-Прибой, Рудич, Радищев, Углич;
• після ж, ч, ш і ц: Пущин, Чичиков, Цимлянськ;
• у словах Сибір, Симбірськ, Владивосток, Владимир, П’ятигорськ, Семипалатинськ;
в) російська буква е (якщо вона стоїть після приголосного) передається звичайно через е: Державін, Лермонтов, Серпухов;
г) Але російська е передається через є:
• у суфіксах -єв-, -єєв-, якщо вони стоять після приголосних: Фадєєв, Сергєєв (але: Тютчев, Муромцев, Плещеєв, Бондарев);
• якщо в українській мові є споріднене слово з постійним і: Пєшков (бо пішки), Звєрєв (бо звір), Твердохлєбов (бо хліб).