1. Російські власні назви передаються якомога ближче до російського звучання, але за ви­мо­га­ми норм українського правопису: Со­ло­вь­ёв –?Соловйов, Ульянов?— Ульянов, Румян­цев — Ру­м’я­н­цев, Пугачёв — Пугачов, Прокофьев — Про­ко­ф’єв, Ананьин — Ана­ньїн, Королёв — Ко­ро­льов.
2. Особливості правопису російських власних назв:
а) російська буква и у власних назвах пе­ре­да­єть­ся через і: Пушкін, Мічу­рін;

 

б) російська буква и передається через и:
• у префіксі при- та суфіксах -ик-,-иц-, -ич-, ?ищ-: Новиков-Прибой, Рудич, Радищев, Углич;
• після ж, ч, ш і ц: Пущин, Чичиков, Ци­м­лянськ;
• у словах Сибір, Симбірськ, Вла­ди­восток, Вла­ди­мир, П’яти­горськ, Се­ми­па­ла­тинськ;
в) російська буква е (якщо вона стоїть після при­го­ло­с­но­го) передається звичайно через е: Дер­жа­він, Лермонтов, Серпухов;
г) Але російська е передається через є:
• у суфіксах -єв-, -єєв-, якщо вони стоять пі­с­ля при­го­ло­с­них: Фадєєв, Сергєєв (але: Тю­т­чев, Муромцев, Плещеєв, Бондарев);
• якщо в українській мові є споріднене сло­во з по­стій­ним і: Пєшков (бо пішки), Звє­рєв (бо звір), Твердохлєбов (бо хліб).