Школяр UA

Подвоєння і подовження приголосних

Подвоєння виникає внаслідок збігу однакових приголосних:
1. Префікса й кореня слів
• українського походження: відділ, во­з­­­з’єд­­нан­ня, заввишки, ззаду, оббити;
• іншомовного походження (якщо існують від­по­ві­д­ні непрефіксальні утворення): ір­ра­ці­о­на­ль­ний (раціональний), контрреволюція (ре­во­лю­ція), сюр­реалізм (реалізм).
2. Кінця першої й початку другої частини скла­д­но­ско­ро­че­них слів: військ­комат, юннат, міськ­ком, реммаш.
3. Кореня або основи на -н- і суфіксів -н(ий), ?н(ій), -ник, -ниц(я): вино — винний, закон— за­кон­ний, щодня — щоденник; пись­мен­ниця, ві­кон­ни­ця, відмінниця.
4. Основи дієслова минулого часу на с і зво­рот­но­го афікса -ся: винісся, пасся, розрісся, тря­с­ся.
Подвоюються також приголосні:
1. У прикметникових суфіксах -енн(ий), -анн(ий), а також у похідних іменниках із суфіксом -сть і прислівниках: здійсненний, здій­с­нен­ність, не­при­­ми­рен­ність, непримиренний, ста­ран­ний, старанність, старанно.

 

2. У словах бовван, ввесь, ввічливий, ссати і по­хі­д­них: бовваніти, ввічливість, ссавець.
Подовженими приголосними (на письмі по­дво­є­ни­ми) бувають м’які д, т, з, с, ц, л, н іна­пів­по­м’я­к­ше­ні ж, ч, ш, коли вони ви­сту­па­ють:
1. Перед я, ю, і в усіх відмінках середнього роду ІІ відміни (за винятком родового відмінку мно­жи­ни з ну­льовим закінченням): знаряддя — знаряддям (знарядь), багаття— у ба­гатті (ба­гать), галуззя, мотуззя, волосся, колосся, збі­ж­жя, обличчя, сторіччя.
2. Перед я, ю, і, а також перед е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого і жіночого роду Івідміни (за винятком родового множини із за­кінчен­ням -ей): суддя — судді — суд­дю — су­д­дів, стаття — стат­ті— статтею.
3. Перед ю в орудному відмінкові іменників жі­но­чо­го роду однини ІІІ відміни, якщо в на­зи­в­но­му відмінку їх основа закінчується на м’я­кий або шиплячий приголосний: молодь — мо­лод­дю, мить— миттю, мазь— маз­зю, роз­кіш — роз­кі­шшю.
4. Перед я в прислівниках: зрання, навмання, спросоння.
5. Перед ю, є у формах теперішнього часу діє­сло­ва лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллють, а також у похідних наллю, виллю та ін.

 

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку