Школяр UA

Другорядні члени речення

Додаток (відповідає на питання непрямих відмінків).
Буває прямий (відповідає на питання знахідного відмінка без прийменника: бачити його) та непрямий (відповідає на питання всіх інших відмінків: ).
Означення (відповідає на питання який? чий?).
Буває угоджене (пов’язане з означуваним словом зв’язком узгодження: ) і неузгоджене (пов’язане з означуваним словом зв’язком керування або прилягання: ).
Особливий вид означення — прикладка (виражається іменником):
.
Обставина. Має такі види:
• місця (де? куди? звідки?);
• часу (коли? з якого часу? до якого часу?);
• мети (для чого? з якою метою?);
• причини (чому? з якої причини?);
• способу дії (як? яким способом?);
• умови (за якої умови?);
• допустові (незважаючи на що?);
Різновидом обставини є порівняльний зворот.

Кома при порівняльному звороті

Порівняльний зворот — це слово чи сло­во­спо­лу­чен­ня, яке об­ра­з­но визначає ті чи інші члени ре­чен­ня. Він може вводитись у речення спо­лу­ч­ни­ка­ми як, наче, ніби, мов, немов.
Порівняльний зворот на письмі ви­ді­ля­єть­ся ко­ма­ми:
Над нами день встає, як стяг зорі ба­г­ря­ний. (Сос.)
Порівняльний зво­ро­т не виділяється комами в та­ких випадках:
1. Якщо він є ча­с­ти­ною нерозкладного сло­во­спо­лу­чен­ня: че­р­во­ний як рак, спить як убитий, мі­ц­ний як дуб.
2. Якщо він є іменною частиною скла­­де­но­го при­су­д­ка:
А дівчина було як сонце. (М. В.)
3. Якщо йому передує заперечна частка не або сло­ва майже, зовсім:
Хлопець міркує зовсім як дорослий.

Односкладні прості речення

З головним членом — підметом:
• Називні.
Ніч.
З головним членом — присудком:
• Означено-особові (присудок — діє­слово у формі 1-ї чи 2-ї особи).
Мрію про відпочинок.
• Неозначено-особові (присудок — діє­слово у формі 3-ї особи множини).
Десь тут знайшли снаряд.
• Узагальнено-особові (Прислів’я та приказки. Присудок — часто у формі 2-ї особи.)
Давніх друзів не забувають.
• Безособові (присудок — безособове діє­слово).
Світало.

Ускладнені прості речення

Просте речення ускладнюють:
• однорідні члени речення;
• звертання;
• вставні слова та словосполучення;
• відокремлені члени речення.

Кома між однорідними членами

Кома між однорідними членами ставиться:
1. Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані перелічувальною інтонацією без спо­лу­ч­ни­ків:
Суворовці завжди ідуть струнко, бадьоро, кра­си­во. (Забіла)
Якщо однорідні члени речення дуже по­ши­ре­ні, між ними ставиться крапка з комою.
2. Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані повторюваним сполучником:
Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море. (Шевч.)
3. Між протиставними сполучниками, що з’єд­ну­ють однорідні члени:
Марко озирнувся, але нічого не побачив. (Стельм.)
4. Між парами однорідних членів:
Наука і труд, знання і школа манливо кли­чуть до мети. (Ус.)
5. Якщо однорідні члени з’єднані парним спо­лу­ч­ни­ком, то кома ставиться перед другою ча­с­ти­ною сполучника:
Не тільки робітники, а й селяни.
Кома між однорідними членами не ставиться, якщо сполучники і(й), та (в значенні і), або, чи не повторюються:
Летів і танув сніг. (М. Р.)

Кома та знак оклику при звертанні

1. Якщо звертання вимовляється з виразною окли­ч­ною інтонацією, то воно відокремлюється зна­ком оклику:
Вітчизно! Тобі моя пісня дзвінка... (Сос.)
2. Звертання, що стоять у середині, в кінці, або на початку речення, відокремлюються ко­ма­ми:
Ой повій, вітре, з глибокого яру... (Нар. тв.)
Зоре моя вечірняя, зійди над горою. (Шевч.)
3. Перед звертанням, що стоїть у кінці речення, ставиться кома, а після нього той розділовий знак, який потрібний за змістом речення:
Уклін тобі, опалене каміння священних се­ва­с­то­поль­сь­ких руїн. (Нагн.)
У світ широкий навпростець ти веди мене, на­дія! (Мис.)
4. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням, комою від нього не відокремлюються, бо вони виступають у значенні частки:
О земле, велетнів роди! (Тич.)

Речення зі вставними і вставленими сполуками

Вставні сполуки означають:
• ставлення мовця до висловленої думки;
• невпевненість, припущення (мабуть, може, можливо, певно, здається, може бути, як ви­д­но);
• достовірність повідомлення, впевненість (бе­з­у­мо­в­но, звичайно, без сумніву, як відомо, ніде правди діти);
• джерело повідомлення (як кажуть, на мою думку);
• логічну впорядкованість мовлення, виділення головного, підкресленість висновку (отже, до речі, значить, зокрема, увсякому разі);
• емоційну думку повідомлюваного факту (як на жаль, як на лихо, на диво, на щастя).
Вставлені сполуки означають додаткові по­від­ом­лен­ня, зауваження до основної ду­м­ки.

Вставні слова, речення і словосполучення

Вставні слова, речення і словосполучення най­ча­с­ті­ше відокремлюються комами:
Справді, хвилин за десять у сусідній кімнаті по­чу­лись голоси. (Жур.)
Вставні слова і речення, що виражають до­да­т­ко­ві повідомлення чи побічні зауваження, ви­ді­ля­ють­ся дужками або, рідше, тире, не­за­леж­но від того, стоять вони в середині речення, або в кінці:
Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця не­ві­до­ма). (Нагн.)
А в щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю!– квіти є! (Сим.)

Кома і тире при відокремленому означенні

Відокремлюються, виділяючись інтонацією при вимові і комами на письмі:
1. Будь-які означення узгоджені й неузгоджені, поширені й непоширені у позиції перед озна­чу­ва­ним словом і після нього, якщо вони від­но­сять­ся до особового займенника:
Переляканий і розтривожений, я вискакую у за­то­п­ле­ний місячною повінню двір. (Стельм.)
2. Узгоджені поширені означення, а також зде­бі­ль­шо­го однорідні непоширені означення, якщо вони стоять після означуваного іменника:
Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли. (О.Г.)
3. Узгоджені означення, що стоять перед озна­чу­ва­ним іменником, відокремлюються лише тоді, коли вони мають додаткове обставинне зна­чен­ня:
Знесилений, кінь зупинився, важко дишучи. (О.Г.)
Декілька відокремлених означень, що стоять у кінці речення, можуть виділятися за до­по­мо­гою тире:
З моря здіймалась хмара — чорна, важка, з су­во­ри­ми обрисами, схожа на гірські пасма. (Коп.)

Кома при відокремленому додатку

Можуть відокремлюватися інтонацією і ви­ді­ля­ти­ся на письмі комами додатки, що вжи­ва­ють­ся з прийменниками крім, окрім, опріч, за ви­ня­т­ком, замість. Ці додатки відповідають на пи­тан­ня родового відмінка і мають значення до­да­т­ко­во­го повідомлення до основної думки ре­чен­ня:
Співають усі, за винятком Ліни Яцуби. (О.Г.)

Кома і тире при відокремленій прикладці

Відокремлюються і виділяються комами:
1. Будь-які прикладки, якщо вони відносяться до особового займенника:
Я, полководець миру, сонце несу у жмені. (Павл.)
2. Поширені прикладки, якщо вони відносяться до загального іменника (стоять перед ним або після нього):
Хоробрий воїн, капітан ніколи не роз­гу­б­лю­ва­в­ся в бою.
3. Непоширені і поширені прикладки, якщо вони стоять після іменника — власної назви:
Дмитрик, восьмирічний хлопчик, вискочив із душної низенької хати. (Коцюб.)
4. Завжди відокремлюються прикладки, ви­ра­же­ні сполученнями слів чоловік, людина, дід, дівчина, хлопець з неузгодженим або уз­го­дже­ним означенням:
Тим часом надійшов голова, привітний чер­во­но­що­кий чоловік. (О. Г.)
5. Прикладка із сполучником як виділяється ко­ма­ми тоді, коли вказує на причину ви­сло­в­ле­но­го в реченні:
Гордій Байда, як колишній унтер-офіцер, ро­зу­мі­в­ся на військовій справі.
Іноді, щоб чітко виділити відокремлювану при­кла­д­ку, замість коми ставлять тире, особ­ливо тоді, коли поширена прикладка має в своєму складі розділові знаки:
Там, по тому боці, були хащі кущів і де­рев— гу­с­ті й непролазні зарослі, — і від них пахло во­г­кі­с­тю і рясним листям. (См.)

Кома при відокремленій обставині

Обставини, виражені дієприслівниками (не­по­ши­ре­ні обставини) і дієприслівниковими зво­ро­та­ми (поширені обставини), відокремлюються і ви­ді­ля­ють­ся комами незалежно від їх місця в ре­чен­ні:
Вітру в обличчя жбурляючи піну, плив па­ро­плав у далеку країну. (Пригара)
Завжди відокремлюються обставини з при­й­ме­н­ни­ко­вим сполученням незважаючи на та іноді (для посилення) з прийменниковими спо­лу­чен­ня­ми у зв’язку з, згідно з, завдяки, всупереч, наперекір, за відсутністю, при наявності, на ви­па­док.
Не відокремлюються і не виділяються комами одиничні дієприслівники (непо­ширена об­ста­ви­на), що мають значення обставини способу дії, коли вони стоять після дієслова-присудка:
Рушниця в його руках стріляла не хи­б­ля­чи. (Трубл.)

Відокремлені уточнюючі члени речення

1. Уточнюючі члени речення на письмі ви­ді­ля­ють­ся комами або тире:
Рівно, на повні груди, дихає юнак.
Надійшли жнива, достигла Василева пше­ни­ця — така гарна, колос у колос. (М. В.)
2. Відокремлені уточнюючі члени речення мо­жуть з’єднуватись з уточнюваними за до­по­мо­гою спо­лу­ч­ни­ків тобто, або (в значенні тоб­то) та ін.:
Через вузький пересип були перекопані єре­ки– цебто канали. (Н. Лев.)
3. При відокремлених уточнюючих членах часто вживаються слова особливо, навіть, пе­ре­ва­ж­но, зокрема, наприклад, у тому числі та ін.:
У вестибюлі зібралася черга, переважно з мо­ло­ді. (Гур.)

Кома перед як

Кома ставиться:
1. Перед прикладкою, коли вона має відтінок при­чи­ни:
Кривинський, як посередник, вийшов на пе­ред гро­ма­ди... (Мирн.)
2. Перед зворотами як завжди, як звичайно, як і раніше, як правило, як виняток, як на­вми­с­но, як (наче) один:
Як правило, домашні завдання записують до що­ден­ни­ка.
3. Перед порівняльними зворотами:
Вона була, як полотно, бліда і перелякана.
4. Перед підрядною частиною складнопідрядного речення, яка приєднується до головної за до­по­мо­гою сполучника як:
Як не мостився, як не ладнав, а оберемка не під­няв. (Гл.)
5. Перед вставним реченням, яке починається з як:
Семен дуже любив свою неньку — стару На­у­ми­ху, як її призивали на селі. (Коцюб.)
6. У зворотах не хто інший, як; не що інше, як:
Не хто інший, як Микола, розповів цю іс­то­рію.
Вага тіла є не що інше, як сила, з якою тіло під дією земного тяжіння тисне на під­ста­в­ку.
Кома не ставиться:
1. Перед прикладкою з як, якщо вона не має при­чи­но­во­го відтінку (у ролі кого, чого):
Його було викликано до суду як свідка.
2. Якщо сполучення з як входить до складу при­су­д­ка:
Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати пра­в­ду. (Н.-Лев.)
3. Перед зворотами, що є усталеними виразами: білий як сніг, упав як сніп, почервонів як рак, холодний як лід, полетів як стріла.
4. У складних сполучниках перед тим як, після того як, тим часом як, подібно до того як та ін., якщо перша їх частина не є складовою частиною головного речення:
Перед ти як почати екзамен, директор про­вів ін­стру­к­ти­в­ну бесіду.
5. Перед сполучниками як не... то, як... так, які з’єднують однорідні члени речення або ча­с­ти­ни складного речення:
Допоможіть як не копійкою, то хоч по­ра­дою...
6. Якщо перед сполучниками як, ніби стоять сло­ва зовсім, майже:
Розумні очі дивились з портрета майже як живі.

Синтаксичний розбір простого речення

1. Просте речення (тип речення).
2. Загальна характеристика: двоскладне, од­но­скла­д­не; ускладнене, неускладнене; пов­не, неповне; поширене, непоширене.
3. Характеристика граматичної основи:
• підмет (простий чи складений, морфологічний аналіз підмету);
• присудок (простий дієслівний, складений імен­ний, складений дієслівний, морфологічний аналіз присудка).
4. Другорядні члени речення (група під­мета):
• означення (узгоджене, неузго­д­жене);
• додаток (прямий, непрямий);
• види обставин.
5. Другорядні члени речення (група присудка).

Просте, двоскладне, поширене, усклад­нене ре­чен­ня.
Ускладнюючі компоненти: порівняльний зво­рот — наче зачарований велетень — виконує фу­н­к­цію обставини способу дії; діє­при­к­ме­т­ни­ко­вий зворот — покритий і пронизаний наскрізь со­ня­ч­ним сяйвом — виконує функцію означення до під­ме­та.

 

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку