Навіть одні й ті самі потреби людини можна задовольнити різними благами (наприклад, потреба в одязі — костюмом, светром тощо). З іншого боку, практично кожний ресурс використовується по-різному (наприклад, із деревини виробляють папір, олівці, меблі тощо). Однак множинність економічних цілей вимагає від кожної людини, фірми або суспільства визначення умов і напрямку використання обмежених ресурсів.
Обмеженість економічних ресурсів і багатоваріантність їхнього використання графічно представлені на рис. 5 (с. 9) кривою виробничих можливостей (КВМ).

КВМ — це геометричне місце точок, кожна з яких представляє альтернативу можливого виробництва поєднання двох видів чи двох типів товарів в умовах раціонального використання обмежених ресурсів. Точки A і G на графіку — це максимально можливі кількості кожного з товарів, вироблених із наявних ресурсів. Точки B, C, D, E, F — різні комбінації виробництва двох товарів з обмежених ресурсів.
Кожна з точок, що містяться на КВМ, означає ефективний варіант виробництва. Точки, розташовані ліворуч від КВМ (наприклад точка K), означають неефективний варіант виробництва, оскільки не всі ресурси задіяні з повною віддачею. Точки, що розташовані праворуч від КВМ (наприклад M), — неможливий варіант виробництва, тому що наявних ресурсів недостатньо для виробництва даних кількостей товарів одночасно.

Рис. 5

 

Опуклий вигляд КВМ пояснюється невзаємозамінністю ресурсів, тобто їхньою непридатністю для виробництва різних товарів (наприклад, картопля як сировина для виробництва чіпсів непридатна для виробництва швейних машин). Виробництво кожної додаткової одиниці інвестиційних благ буде означати не просте зменшення кількості споживчих благ, але і втрату дедалі більшої їх кількості, оскільки доводиться використовувати порівняно малоефективні ресурси. Таким чином, аль­тер­нативна вартість одиниці інвестиційних благ (кількість споживчих благ, від виробництва яких довелося відмовитися заради виробництва одиниці інвестиційних благ) буде зростати зі збільшенням їхнього виробництва. У цьо­му полягає суть закону зростаючих альтернативних витрат.
Отже, КВМ відображає: обмеженість ресурсів; можливість вибору; альтернативну вартість; зростання альтернативних витрат, а отже, і зменшення доходності.
Крива виробничих можливостей використовується як при мікро-, так і при макроаналізі економічних процесів.