Школьник Украины

Що розповіла маленька розбійниця. Твір за казкою «Снігова Королева»

З раннього дитинства мені подобалися жорстокі забави. Мені неважко було полоскотати ножем північного оленя. У мене жила добра сотня голубів. Здавалося, це свідчило про мою любов до птахів, але це було не гак. Якось я схопила одного голуба і так трусонула, що він аж забив крильцями. Після цього я дуже довго сміялася. Я вважала таку поведінку нормальною. Адже я жила в оточенні придорожніх розбійників. Ватажком цих розбійників була моя рідна мати. Я гадаю, що вона мене по-своєму любила. Вона потурала моїм диким витівкам. Наприклад, я могла безкарно укусити її за вухо. Коли до рук розбійників потрапила моя однолітка, дівчинка Герда, і я побажала, щоб вона жила зі мною, матір також мені не відмовила. Герда виховувалася зовсім не так, як я. Саме спілкуючись з Гердою, я дізналася, що таке любов, доброта, безкорисливість, жалість. Якщо північний олень мене боявся, то Герду він щиро полюбив. Скажу правду, я почала заздрити Герді. Чому голубі, олень люблять її, а не мене? Хоча, з іншого боку, чому заздрити? Герда втратила свого друга Кая, якого полонила Снігова Королева. І Герда сумувала. А що доброго в тому, що людина сумує? Хіба цьому заздрять? Але я заздрила.

 

До зустрічі з Гердою я не знала, що таке любов і дружба, а ця дівчинка знала. Вона вирушила в небезпечні мандри, щоб врятувати цього хлопчиська. А я б так, мабуть, не змогла. А може, це не заздрість? Під впливом Герди я сама почала поступово відчувати співчуття та жаль. Я вирішила допомогти Герді. Я її відпустила, хоча розлучатися з нею мені було важко, бо я прихилилася до неї. Я віддала їй оленя, щось з одягу, їжі. Герда продовжила мандри, а я залишилася на самоті. Втім, поруч зі мною були мої голубі, мати-розбійниця. Щодня я бачила обличчя розбійників, але дивилася на них іншими очима. Може, це були очі Герди.

Я почала розуміти, що на чужому нещасті свого не матимеш, що не можна жити за чужий кошт, що жорстокість нікого не втішає. Я вирішила почати нове життя. Потай від розбійників я сама вирушила мандрувати, щоб у міру своїх сил допомагати тим, хто потребуватиме моєї підтримки. Може, колись моя допомога знадобиться і моїй матері - я не відмовлю їй: Зараз я почуваю себе іншою людиною. Може, і мені пощастить, як Герді, і я зустріну на своєму життєвому шляху справжнього друга.