Короткий виклад тексту казки «Маленький принц». Висновок

Проходячи по пустелі, Маленький принц наткнувся на квітку, який насилу згадав, що бачив людей дуже давно. Квітка вважає, що людям нелегко ходити: вони без коренів і їх «жене вітром». Малюк виліз на гору, звідки сподівався побачити всі-всі: і планету цілком, і людей. Але перед ним були лише скелі. Коли ж він спробував заговорити, йому відповіла луна. Маленькому принцу стало сумно. На його планеті був квітка, з яким він міг поговорити, а тут йому відповідають його ж словами. Нарешті Маленький принц вийшов на дорогу. Дорога вивела його до саду, повного троянд. І тут він зрозумів, що його кохана схожа на кожен з цих п’яти тисяч квіток. Він уявив, як засмутилася б його кохана, зробилася хворий, і як йому довелося б дбати про неї. Він подумав, що колись вважав свою квітку немислимим і єдиним в світі, а це виявилася звичайна троянда. І були у нього три вулкани, а тепер один з них погас … Маленький принц розплакався від усвідомлення того, що тепер він ніякий не принц.



Глава XXI

Несподівано з ним привітався Лис, Що сидів під яблунею. Він не був приручений і не міг пограти з малюком. Лис розповів Маленького принца, що люди ходять з рушницями на полювання і вирощують курей. Лис був теж самотнім і мріяв, щоб його приручили: «Але якщо ти мене приручиш, моє життя буде ніби сонцем осяяне. Я знатиму твою ходу розрізняти серед тисяч інших ». Лис став вчити Маленького принца мистецтву приручення: коли треба приходити і що треба робити. «Дізнатися можна тільки ті речі, які приручиш, - мовив лис .- У людей не вистачає часу щось узнавати. Вони купують готові речі в магазинах. Але ж немає таких торгівців, що продавали б приятелів, і тим-то люди не мають друзів ». Але все ж прийшов час розлучатися. Маленький принц дуже шкодував, що тепер Лисицю буде боляче і він стане плакати. Прощаючись, Лис пообіцяв малюкові відкрити таємницю, але тільки після того, як той повернеться в сад і зрозуміє, що його троянда - неповторна квітка. Маленький принц прийшов до троянд і сказав, що вони «красиві, але порожні» і заради них ніхто не віддасть своє життя: толькотот, кого ти приручив, кого оберігав і любив, - твій і єдиний. Повернувшись, Маленький принц дізнався секрет, Лисиця: «гострозоре одне лише серце. Самого головного очима не побачиш ». Малюк повторив цей секрет, щоб не забути його, а Лис продовжував: «… Не забувай: ти завжди у відповіді за тих, кого приручив».

Глава XXII

Потім Маленького принца зустрівся стрілочник, робота якого полягала у сортуванні та відправленню пасажирів. Малюк не міг зрозуміти, куди і навіщо їдуть усі ці люди, навіщо поспішають і чого шукають. «Їм було недобре там, де вони були раніше?» - Запитував Маленький принц. «Там добре, де нас немає», - відповів йому співрозмовник.

I маленький принц прийшов до висновку, що тільки діти «знають, чого шукають».

Глава XXIII

Наступним зустрівся Маленького принца торговець, Який торгував пігулками. Вони допомагали втамувати спрагу. Ці пігулки економлять п’ятдесят три хвилини на тиждень, але торговець не сказав, на що їх можна витратити. Малюк вирішив, що він би пішов до криниці.

Глава XXIV

Слухаючи історію про торговця і пігулках, Льотчик випив останній ковток води. Літак полагодити йому не вдалося, і тепер він повинен був померти від спраги. Маленький принц нагадав льотчику про Лиса, але льотчик не став його слухати: небезпека, яка їм загрожувала, заступила все. Малюкові теж хотілося пити, і тому вони рушили шукати джерело. Маленький принц милувався зірками і красою пустелі. «Знаєш, чому гарна пустеля? - Сказав він .- Десь у ній ховаються джерела ». Льотчик зрозумів мудрість малюка: «найпрекрасніше те, чого не побачиш очима».

Малюк заснув. Льотчик підняв його на руки і поніс як найбільше у світі скарб, в якому «лучиться полум’я світильника». «Світильники треба берегти: порив вітру може їх погасити …» На ранок льотчик дійшов до колодязя.

Глава XXV

Колодязь, до якого вони прийшли, виявився дивним: всі, здавалося, було приготовано тільки для них. Малюк ковтнув води. «Це було гарно, як на світ. Вода ця була не проста. Вона народилася від довгої дороги під зорями, від рипу корби, від зусилля моїх рук ». Маленький принц здивовано казав, що на Землі є безліч троянд, але люди не можуть знайти того, що шукають. «Шукати треба серцем», - сказав він. Маленький принц попросив льотчика намалювати намордник для баранця. Потім зізнався, що на Землі він вже рік і впав недалеко від того місця, де вони зараз сидять. Льотчикові стало неспокійно, він згадав про Лиса і про те, як буває важко розлучатися, коли тебе приручили. Але Маленький принц нагадав йому про ремонт літака. «Приходь завтра ввечері …» - сказав він.

Глава XXVI

Коли на наступний вечір льотчик прийшов до криниці, він застав Маленького принца сидить на руїнах кам’яної стіни. Маля з кимось розмовляв, і льотчик почув уривок розмови про отруту. Його охопила тривога. Він став розпитувати малюка про його плани, але той несподівано сказав, що зможе повернутися додому і що льотчик теж зможе, тому що полагодив літак. Це було несподівано, адже льотчик ще не встиг повідомити малюкові цю радісну новину. Потім льотчик зрозумів, що Маленький прінцзадумал щось і це щось - страшне. Льотчик не хотів розлучатися з маленьким другом, хотів чути його прекрасний сміх, і Маленький принц знову подарував йому сміх, а потім пообіцяв подарувати ще зірки. «У кожної людини свої зірки. Одним - тим, хто мандрує, вони вказують шлях. Для інших це просто маленькі вогники. Для вчених вони - як завдання, яке треба вирішити. Для мого ділка вони - золото. Але для всіх цих людей зірки - німі. Аутебя матимеш такі зірки … »Малюк не сказав другові, де на небі знайти його зірку, але пообіцяв, що, посміхаючись зіркам, льотчик буде посміхатися і його планеті.

Коли розмова заходила про ніч і про те, Що повинно статися, малюк ставав дуже серйозним. Він навідріз відмовлявся взяти льотчика з собою, щоб не турбувати його тим, що може трапитися. Потім погодився, але все ж пішов непомітно. Льотчик незабаром знайшов малюка. В останню хвилину Маленький принц знову згадав про свою беззахисною троянді, якої ніяк не сховатися від світу навіть зі своїми шипами. Раптом біля ніг Маленького принца промайнула змійка. Малюк не закричав і не рушив, а тільки безшумно і повільно впав.

З тих пір льотчик нікому не розповідав про своє маленьке одного. Коли він повернувся, друзі зраділи йому. На всі питання він відповідав, що втомився. Згадуючи про Маленького принца, він був абсолютно впевнений, що малюк повернувся на свою планету, адже вранці на піску не було його тіла. Він згадував, що забув намалювати намордник баранчикові і що тепер баранчик може з’їсти улюблену троянду малюка. Думаючи про це, оповідач заспокоює себе: адже Маленький принц може надіти на троянду ковпак. Від цього йому стає веселіше дивитися на зірки.
«Погляньте на небо. І запитайте себе: чи жива та троянда або її вже немає? Раптом баранчик її з’їв?
І ви побачите - все стане по-іншому …
І ніколи жоден дорослий не зрозуміє, як це важливо! »

Оповідач намалював і куточок пустелі, Де все сталося, щоб читачі могли добре розглянути це місце. Воно здається йому гарним і сумним, але він хоче, щоб усі його запам’ятали: «Якщо вам доведеться проїжджати, благаю вас, не поспішайте, не поспішати трохи під цією зіркою. І якщо до вас підійде маленький хлопчик з золотим волоссям, якщо він буде дзвінко сміється і не відповість на ваші запитання, ви вже, звичайно, здогадаєтеся, хто він такий. Тоді - дуже прошу вас! - Розвійте мене в моїй печалі, скоріше напишіть мені, що він повернувся … »

Глава VIII. Незабаром усе стало зрозуміло. Серед простих квітів, за якими Маленький принц доглядав на своїй планеті, несподівано з’явився новий паросток. Зернятко, з якого він ріс, занесло з іншої планети. Малюк довго-довго чекав, коли ж розкриється прекрасний бутон, який піднявся над зеленим стеблинкою, але чудова квітка, «невідома гостя», все не розкривався. Одного разу вранці бутон розкрився і гостя постала перед захопленим поглядом Маленького принца. Вона просила малюка подбати про неї, і він полив її; потім оголосила, що боїться протягів і їй потрібна ширма. У квітки були чотири шпильки, і розмова зайшла про грізних тигрів, яких гостя тепер не боїться. Розповідаючи льотчику про свою квітку, малюк зізнався, що даремно слухав розмови про тигрячі пазурі, він повинен був тільки вдихати аромат прекрасної квітки. «Я не повинен був бігти. За цими жалюгідними хитрощами треба було вгадати ніжність. Квіти так свавільні! Але я був занадто молодий, щоб уміти любити ».

Глава IX

Маленький принц вирішив залишити свою планету. Він особливо старанно прибрав її востаннє, прочистив вулкани, вирвав паростки баобабів і хотів накрити ковпаком свою кохану. Але вона несподівано ніжно зізналася йому в любові і у своїй вині перед ним: вона не так вже й застуджений, і вітер їй не страшний, і гусениць вона готова потерпіти, щоб познайомитися нарешті з прекрасними метеликами. Вона прогнала Маленького принца, щоб прощання не було таким болісним і щоб він не бачив її сліз. «Це був дуже гордий квітка …»

Глава X

 

 

Маленький принц мандрував з перелітними птахами по найближчих астероїдів. На першому ж йому зустрівся король, який призначив його своїм підданим, адже для всіх королів люди - це піддані. Король любив наказувати і відразу став командувати Маленьким принцом. Спочатку він наказав йому не позіхати, потім позіхати, потім сісти, потім відповідати. Маленькому принцу страшно сподобалося, що король такий всемогутній і що навіть зірки йому коряться. Він попросив короля розпорядитися, щоб почався захід сонця. Король виявив мудрість, бо мудрість полягає в тому, щоб домагатися тільки того, що може бути виконано. Він запропонував малюкові дочекатися, коли для виконання його прохання наступить зручний випадок. У календарі, який король подивився, захід сонця був призначений на сьомій годині сорок хвилин.

Маленький принц почав збиратися в дорогу. Король запропонував йому залишитися, служити міністром юстиції і судити самого себе, тому що на планеті інших підданих не було. Звичайно, була ще щур, який зашкреблася ночами, але, засудивши до смерті, її треба було відразу помилувати - щур теж була одна. Малюк розсудив по-іншому. Він попросив короля прийняти ще одне мудре рішення і веліти йому продовжувати подорож. Коли малюк віддалявся, король крикнув услід, що призначає його послом.

Глава XI

На новій планеті Маленький принц познайомився з честолюбцем, головне заняття якого було знімати капелюх у відповідь на захоплене шанування. Малюк плескав у долоні, а честолюбець знімав капелюх, але скоро це стало нудним. «А як це-почитати?»-Запитував здивований малюк. «Почитати - значить визнавати, що на цій планеті я найкращий, найчепурніший, найбагатший і розумніші», - відповів шанолюб. Маленький принц ніяк не міг зрозуміти, яке задоволення можна випробовувати від шанування, якщо на планеті більше нікого немає, якщо на неї ніхто не заглядає. І він пішов з цієї планети.
«Ці дорослі-дуже дивні люди»,-думав він про себе.
Наступна планета і її мешканець залишили у Маленького принца невеселе враження. Тут жив п’яничка, який пив, щоб все забути, навіть те, що йому соромно пити.
Йдучи від нього, маля знову подумав, що дорослі дуже дивні.

Глава XIII

На четвертій планеті Маленького принца зустрівся дуже заклопотана, «ділова людина». Він був зайнятий тим, що вважав зірки. Людина збився з рахунку лише один раз, і був цим дуже незадоволений, тому що любив точність. Малюк ледь добився від ділової людини, навіщо потрібно рахувати зірки, і, на свій подив, дізнався, що їх можна покласти в банк. Людина перерахує зірки, запише їх кількість на папері і заборона на ключ. Маленький принц згадав про свою квітку, який він поливає, про вулкани, які старанно чистить, і про ту користь, яку він приносить їм своєю роботою. «А зорям від тебе нема ніякої користі», - сказав він діловій людині і з думками про вражаючі дорослих рушив далі.

Глава XIV

Нова планета, яка зустрілася Маленького принца по дорозі, була на диво маленькою. На ній містився всього один людина - Ліхтарник зі своїм ліхтарем. Людина цей був зайнятий дивним справою: кожну хвилину він включав і вимикав ліхтар, повторюючи, що такий договір. Розпитавши ліхтарника, малюк зрозумів, у чому справа. Маленька планета крутиться дуже швидко, день і ніч на ній займають одну хвилину, а ліхтарник дав слово включати ліхтар кожен вечір. Маленькому принцу така людина припав до вподоби

Звичайно, всі ті, кого малюк вже зустрічав, цієї людини не зрозуміли-б і навіть зневажали. Ліхтарник був людиною слова, відданий своїй справі і думав не тільки про себе, а це Маленького принца подобалося. Нарешті він вирішив допомогти ліхтарникові і запропонував йому весь час йти за сонцем: тоді не доведеться включати ліхтар і можна дивитися на захід сонця. Але виявилося, що ліхтарник найбільше любив спати.

Планетка сподобалася малюкові: «за двадцять чотири години на ній можна милуватися заходом тисячу чотириста разів!».

Глава XV

На шостій планеті, у багато разів більшою планетки ліхтарника, жив географ - старий, який пише товсті книжки. Маленький принц відразу оцінив всю важливість його роботи: старий знає все про моря, про гори … Але виявилося, що географ нічого не знає про свою планету. Йому, виявляється, дуже не вистачає мандрівників, які все розвідають, про все розкажуть і доведуть, що зробили якесь відкриття. Географ запропонував малюкові розповісти про свою планету. Але з’ясувалося, що згаслі вулкани географа не цікавлять, а квіти в свої товсті книги він не заносить. Малюк був дуже цим здивований, а коли дізнався, що його квітка може скоро прірву, злякався. Зібравши всі свої сили, він попросив поради: куди тепер він може піти? І географ направив його на Землю.

Глава XVI

Земля була сьомою планетою на шляху малюка. Якщо порахувати всіх дорослих, що живуть на ній, включаючи королів, ділків, честолюбців і п’яниць, то вийде близько двох мільярдів. А якщо уявити собі, скільки знадобилося б ліхтарників, щоб освітити Землю до винаходу електрики, то вийде чотиреста шістьдесят дві тисячі п’ятсот одинадцять. Найцікавіше - це уявити собі, як запалювалися тоді ліхтарі з одного краю Землі до іншого: «Так, це було блискуче». Тільки ліхтарники на обох земних полюсах, Північному і Південному, запалювали свої ліхтарі двічі на рік.

Глава XVII

Звичайно, якщо бути до кінця точним, то треба сказати, що «люди займають на Землі не так вже багато місця». Тільки дорослі думають, що це не так. Щоб їх переконати, довелося б робити розрахунки. Але тільки для дорослих, тому що інші повірять і так. Першою, кого Маленький принц зустрів на Землі, була змія. Вона повідала малюкові про пустелю, де нікого не зустрінеш, і про те, що серед людей теж буває самотньо. Змія сказала малюку, що володіє могутністю повертати в землю тих, хто з неї вийшов, а гостя із зірки не зачепить. Зате вона може допомогти йому, якщо він засумує про свою планету. «Але чому ти весь час говориш загадками?» - Здивувався маленький принц. «Я вирішую всі загадки», - відповіла йому змія.

Зарубіжна Література

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.