Хотів би жити знов у горах

Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських предків. За легендою, Байрон наказав поховати своє серце у Греції.



Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія «Хотів би жити знов у горах…». Поета ваблять «темні урвища і хребти», «пустка дика й хмура», «небо грозове». Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається випробування на міцність. Його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами і наділеного «незлобним серцем».

 

Так написав великий англiйський поет Джордж Байрон. Аристок рат за походженням, успадкував титул лорда. Закiнчив аристократич ну школу, Кембриджський унiверситет. Це був великий трудiвник духу, знав безлiч мов, залишив велику лiтературну спадщину. Цiкаво, що батькiвщиною поета була Шотландiя, країна такої ж романтичної, героїчної iсторiї, як i Україна. I дiйсно, у XIX столiттi, коли жив поет, цi країни - далека Шотландiя i наша Україна дiйсно були овiянi романтичною славою. Не випадково i генiй росiйської лiтератури О. С. Пушкiн, i англiєць Байрон звертаються до образу Мазепи - славетного українського гетьмана.

Забезпечене i спокiйне життя Байрон, який успадкував бунтiвний дух своїх шотландських предкiв, промiняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення. За легендою Байрон наказав своє серце поховати у Грецiї.

Такого ж бунтiвного духу сповнена i його поезiя - “Хотiв би жити знов у горах…” Поет був романтиком, тож i вабили його “темнi урвища i хребти”, “пустка дика й хмура”, “небо грозове”. Саме дика, незаймана природа, грiзна i велична у своїй первозданностi, вабить лiричного героя. Вiн ладен промiняти вищий свiт, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинцi з природою, де виявляються кращi риси людини, вiдбувається перевiрка на мiцнiсть. Саме “грозове небо”, яке завжди є фоном бунтiвних, неспокiйних натур, вабить його. А його iдеалом є орел - вiн не боїться сонця й лiтає вище за всiх птахiв. Для поета - це висота духу, необтяженого земними клопотами i надiленого “незлобним серцем”.

Зарубіжна Література

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.